Адвокат Морозов (судовий захист)
ОП ККС ВС: застосування спеціальної конфіскації майна,
яке є знаряддям злочину, однак перебуває у спільній сумісній власності подружжя
02 лютого 2026 року Об`єднана палата Касаційного
кримінального суду Верховного Суду в рамках справи № 669/338/24, провадження № 51-5214кмо24 (ЄДРСРУ
№ 133947342) досліджувала питання щодо
застосування спеціальної конфіскації майна, яке є знаряддям злочину, однак
перебуває у спільній сумісній власності подружжя.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може
бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є
непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист
прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи
юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, та не допускається
позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах,
передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а також
визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно
до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або
штрафів.
Норми Конституції України, положення міжнародних актів
та практика Європейського суду з прав людини надали Конституційному Суду
України підстави для висновку, що спеціальна конфіскація, визначена в статях
96-1, 96-2 КК, є можливим для правозастосування кримінально-правовим заходом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року №
1-р/2022 приписи статей 96-1, 96-2 КК узгоджуються із нормами Конституції
України та Конвенції.
Підстави застосовування спеціальної конфіскації визначаються
законом України про кримінальну відповідальність, отже, положення кримінального
процесуального закону застосовуються в тій частині, що їм не суперечить.
(!) Спеціальна конфіскація є заходом кримінально-правового характеру, який
полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність
держави грошей, цінностей та іншого майна у визначених законом випадках.
Порядок її застосування унормовано положеннями частин 9-12 ст. 100 КПК.
Підставою застосування цього заходу є вчинення особою
умисного кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що
підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, про
які йдеться в ч. 1 ст. 96-1 КК.
Слід мати на увазі, що відповідно до ч. 3 ст. 96-2
КК спеціальна конфіскація
застосовується й у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у
зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність,
або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи
покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від
кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Окремі підстави та умови для застосування спеціальної
конфіскації щодо грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи визначені в
ч. 4 ст. 96-2 КК, які не є предметом аналізу в цьому провадженні.
За приписами п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна
конфіскація, серед іншого, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше
майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення,
крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не
міг знати про їх незаконне використання.
Отже, метою застосування спеціальної конфіскації є
припинення володіння знаряддям та засобами вчинення кримінального
правопорушення, їх вилучення у особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння і
в такий спосіб забезпечення превенції вчинення нових правопорушень та
убезпечення суспільства від їх вчинення.
Стягнення частини вартості майна, яке було використано
як знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, не може дієво
забезпечити досягнення вищевказаних цілей та належно убезпечити суспільство
від вчинення аналогічних кримінально-караних діянь суб`єктом кримінального
правопорушення у майбутньому.
Законодавець чітко визначив у тексті кримінального
закону випадки, коли спеціальній конфіскації підлягають грошові кошти, що є
еквівалентом вартості майна, яке було використано як знаряддя або засоби
кримінального правопорушення. Так у ч. 2 ст. 96-2 КК вказано, що якщо
конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у ч. 1 цієї статті,
на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива
внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом
майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію
грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Положення п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК про те, що гроші,
цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або
використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення
повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про
їх незаконне використання, фактично вимагають з`ясувати питання про те, чи є
особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, власником (законним
володільцем) знарядь та засобів його вчинення, а якщо ні, то чи знав власник
(законний володілець) про їх незаконне використання.
Ці положення водночас недвозначно стверджують, що
обізнаність власника (законного володільця) про незаконне використання
предметів спеціальної конфіскації, а тим більше їх особисте застосування як
засобів чи знарядь вчинення правопорушення, безумовно унеможливлює їх
повернення іншим співвласникам (в тому числі другому з подружжя), про яких
кримінальний закон не згадує в цьому контексті.
Норми КК передбачають застосування спеціальної
конфіскації до знарядь та засобів вчинення кримінального правопорушення, а не
до їх певної частини, отже, відсутні підстави вирішувати питання про повернення
відповідних предметів спеціальної конфіскації особі, яка співвласником, і не
знала і не могла знати про їх незаконне використання.
Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК у разі відсутності у
винної особи майна, на яке може бути звернене стягнення, крім майна, яке
підлягає спеціальній конфіскації, збитки, завдані потерпілому, цивільному
позивачу, відшкодовуються за рахунок коштів від реалізації такого майна, а
частина, що залишилася, переходить у власність держави.
В аспекті застосування положень ст. 1 Протоколу до
Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказаний вище припис
визначає дієвий порядок захисту особою, яка є подружжям або співвласником і не
знала і не могла знати про незаконне використання предметів спеціальної
конфіскації як знаряддя або засобу вчинення кримінального правопорушення, своїх
майнових інтересів в умовах, коли державою застосовуються спеціальні заходи в
інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом, для убезпечення
суспільства від вчинення кримінальних правопорушень.
ВИСНОВОК: Відповідно до статей 96-1, 96-2 КК майно, що перебуває у спільній
власності, підлягає спеціальній конфіскації, якщо співвласник, який є
правопорушником, використав його як знаряддя чи засіб вчинення кримінального
правопорушення.
Якщо майно, яке було використано як знаряддя чи засіб
вчинення кримінального правопорушення, перебуває у спільній власності подружжя
і воно було використано одним із подружжя в ході вчинення кримінально-караного
діяння, то таке майно підлягає
спеціальній конфіскації в повному обсязі, оскільки його власник (той з
подружжя, який вчинив кримінальне правопорушення) усвідомлено використав його в
протиправних цілях.
Матеріал по темі: «ОП ККС ВС: дозвіл на обшук за відсутності слідчого та без доказів фіксації судового процесу»
Теги: спецконфіскація, спеціальна конфіскація,
конфіскація майна, спільна сумісна власність подружжя, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар