Адвокат Морозов (судовий захист)
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її
міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі - Порядок №550).
Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного
комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта
контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення
фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і
матеріально відповідальних осіб (п.2 Порядку №550).
Відповідно до п.45 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень
законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи
закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю
невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення
виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше
ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження
заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання
висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю
письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із
зазначенням строку зворотного інформування (п.46 Порядку №550).
Пунктом 50 Порядку №550 передбачено, що за результатами проведеної ревізії
у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення,
зокрема, звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією
порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення
у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без
встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.
Водночас, відповідно до вимог п.п.16 п.6 Положення №43, Держаудитслужба для
виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим
особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо
усунення виявлених порушень законодавства.
Наведені норми кореспондуються з п.7 ст.10 Закону №2939-XII, згідно з яким
органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам
та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються,
обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства,
вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені
валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про
припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані
підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з
порушенням чинного законодавства.
Частиною 2 ст.15 Закону № 2939-XII встановлено, що законні вимоги службових
осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання
службовими особами об`єктів, що контролюються.
Великою Палатою Верховного Суду проаналізовано вказані положення
законодавства у постанові від 21.11.2018 року у справі №820/3534/16, та сформовано правовий висновок,
що орган державного фінансового контролю наділений повноваженнями здійснювати
контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі
виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги
щодо усунення таких правопорушень.
Також Велика Палата Верховного суду зазначила, що при виявленні збитків,
завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має
право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою КМУ, та звертатися до суду в інтересах держави,
якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення
виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень
законодавства з питань збереження і використання активів.
(!!!) Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування
роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами
законодавства є обов`язковою до виконання.
Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту
контролю, то Велика Палата Верховного суду у справі №820/3534/16 зазначила, що про їх наявність може
бути вказано у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом
вимоги. Такі збитки відшкодовуються у
добровільному порядку або шляхом звернення органу фінансового контролю до суду
з відповідним позовом.
Також у постановах Верховного Суду зазначено, що законність та правильність
обчислення розміру визначення збитків може бути предметом перевірки у судовому
порядку за позовом органу фінансового контролю до винних осіб, а не у
справі за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною
(постанови від 27.11.2019 у справі №1440/1820/18, від 10.12.2019 у справі №808/6509/13-а, від 07.02.2020 у справі №803/634/17, від 14.02.2020
у справі №825/3661/15-а,
від 28.02.2020 у справі №
808/4044/17, від 28.02.2020 у справі №2040/6542/18, від 18.03.2020 у справі №826/14169/17, від
31.03.2020 у справі №817/650/18,
від 22.09.2020 у справі №
820/1286/18, від 27.05.2021 у справі № 160/8621/19, від 17.06.2021 у справі №0440/6907/18, від
16.11.2021 у справі №160/9553/18).
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові
Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 року № 802/342/17-а, вимога контролюючого органу в
частині усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є
обов`язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості
примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється
через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога в частині, де зазначено конкретні суми збитків, не є
рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства,
що було об`єктом перевірки.
Такі висновки підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06
червня 2024 року у справі №
560/4308/22.
Викладені в акті ревізії висновки не
мають заздалегідь обумовленої сили, тобто він не є підставою для
стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт
ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення
будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.06.2019 у
справі №916/1906/18,
від 18.02.2020 у справі №910/7984/16,
від 07.12.2021 у справі №922/3816/19.
Отже, лише наявність акта ревізії та вимоги про усунення порушень
Держаудитслужби не звільняють позивача від обов`язку довести розмір збитків,
завданих протиправною поведінкою відповідача.
ВИСНОВОК: Законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання
чи функції контролюючого органу, зокрема, стягнення збитків у судовому порядку
на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з якою
кореспондується пункт 50 Порядку № 550.
Матеріал по темі: «Право на оскарження вимоги (пунктів вимоги)Державної аудиторської служби України»
Теги: Держадитслужба, публічні закупівлі, висновок,
розірвання договору, недоліки тендерної документації, ДАСУ, вимога, процедура
тендеру, усунення порушень, Державна аудиторська служба України, судова
практика, Верховний суд, адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар