Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: випадок коли сторони в договорі
встановлюють певний обов`язок, але не визначають строк його виконання
02 лютого 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/2424/24 (ЄДРСРУ № 133719485) досліджував
питання щодо визначення строку виконання зобов’язання, якщо він не встановлений
у договорі.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного
кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння
відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що
зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо
у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає
виконанню у цей строк (термін).
Норма вказаної статті регулює відносини, коли у
боржника існує обов`язок, але строк його виконання не встановлений, тоді такий обов`язок боржник має виконати у
семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги. Ця норма
застосовується у договірних відносинах, коли сторони в договорі встановлюють
певний обов`язок, але не визначають строк його виконання. У такому випадку
кредитор, направляючи вимогу боржнику, повідомляє про готовність прийняти
виконання від боржника.
Подібний правовий висновок викладено у пункті 90
постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22 (провадження № 12-
45гс23) (пункт 91 постанови).
ВИСНОВОК: Отже, коли сторони в договорі встановлюють певний обов`язок, але не визначають
строк його виконання, то у такому випадку кредитор, направляючи вимогу
боржнику, повідомляє про готовність прийняти виконання від боржника, а останній
має її виконати у семиденний строк від дня пред`явлення кредитором йому вимоги.
Матеріал по темі: «Строки при стягненні індексу інфляції та трьох процентів річних»
Теги: розірвання договору,
строк дії договору, закінчення строку дії договору, припинення договірних
відносин, виконання договору, невиконані зобовязання, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов

Немає коментарів:
Дописати коментар