Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика Палата Верховного Суду: юрисдикція судового
спору про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення
самочинного будівництва
17 грудня 2025 року Велика Палата Верховного Суду в
рамках справи № 908/2388/21,
провадження № 12-73гс24 (ЄДРСРУ № 133983611) досліджувала питання щодо
юрисдикції судового спору про усунення перешкод у користуванні земельною
ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.
Перевіряючи дотримання правил юрисдикції, потрібно
враховувати, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів
поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124
Конституції України).
Відповідно до статті 125 Конституції України
судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації
і визначається законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та
юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судовий захист є одним із найефективніших правових
засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6
Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку
складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.
Предметна
юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних,
кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право
розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання
законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
За приписами частини другої статті 2 ГПК України
завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне
вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та
розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного
захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів
фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пунктів 6, 13 частини першої статті 20
ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у
зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених
частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках,
зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно
(рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно,
яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують
такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем,
та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної
необхідності; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших
реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно
(майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або
майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір
підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з
такими вимогами.
У свою чергу справою адміністративної юрисдикції
відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у
якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому
числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням
або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За змістом частини четвертої статті 5 КАС України
суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду
виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
За пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України
юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових
спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли
право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому
суб`єкту законом.
(!!!)
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт
владних повноважень» є органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при
здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС
України).
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають
спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з
владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних
органів.
У пунктах 6.22-6.30 постанови від 11.06.2019 у справі № 917/375/18 Велика Палата
Верховного Суду сформувала такі правові висновки.
Орган
державного архітектурно-будівельного контролю у разі
виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою
усунення істотного відхилення від проєкту або усунення порушень законних прав
та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений
видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно
збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою, що надає можливість
контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38
Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з
невиконанням такого припису. І з огляду на положення частини четвертої статті 5
КАС України позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі
здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної
діяльності повинен розглядатися в
порядку адміністративного судочинства.
Орган місцевого самоврядування, реалізуючи право
розпорядження земельною ділянкою (передбачене, зокрема, статтею 12 ЗК України),
наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як
власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах
приватноправових відносин. Спір між
власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування)
щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила
(здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або
цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 07.04.2020 у справі №
916/2791/13 дійшла таких висновків: «Передбачене частиною сьомою статті
376 ЦК України знесення самочинного будівництва за рішенням суду за позовом
відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування
відбувається в межах реалізації такими органами наданих їм функцій з контролю
та нагляду за додержанням суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої
містобудівної та іншої проєктної документації, вимог вихідних даних, а також з
метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, захисту
суспільних інтересів.
Таким чином, Інспекція як контролюючий орган є
суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює повноваження у сфері
державного архітектурно-будівельного контролю (див. постанову від 11 червня
2019 року у справі № 917/375/18, провадження
№ 12-12гс19).
Водночас спір, що виник у правовідносинах щодо захисту
прав міської ради на земельну ділянку комунальної власності від порушення
відповідачем при здійсненні ним самочинного будівництва (частина четверта
статті 376 ЦК України) належить до юрисдикції господарських судів».
Отже, у справі №
908/2388/21 прокурор, діючи в інтересах Міськради, правильно подав позов
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення
самочинного будівництва до господарського суду, а суди першої та апеляційної
інстанцій розглянули та вирішили заявлені позовні вимоги по суті з дотриманням
правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
ВИСНОВОК: Юрисдикція
судового спору щодо позову про усунення перешкод у користуванні земельною
ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва визначається наступним чином:
- позов контролюючого органу, зокрема
органу державного архітектурно-будівельного контролю, щодо виконання
його припису, повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства;
- спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого
самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою,
яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці,
підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства
залежно від суб`єктного складу сторін спору.
Матеріал по темі: «Належний
відповідач за позовом власника землі про знесення самобуду»
Теги: самострой, самобуд, самочинно збудоване майно, нерухоме майно, визнання право власності, знесення, знесення самочинного будівництва, перебудова, снос, снос майна, крайня міра, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар