Адвокат Морозов (судовий захист)
Скасування арешту з майна накладеного органами
виконавчої служби, якщо особа не є стороною (боржником) у виконавчому
провадженні, але не може успадкувати арештоване майно
12 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 756/12092/24, провадження
№ 61-6543св25 (ЄДРСРУ № 131791809) досліджував питання щодо скасування арешту з
майна накладеного органами виконавчої служби, якщо особа не є стороною
(боржником) у виконавчому провадженні, але не може успадкувати арештоване майно
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України
спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка
померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за
заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу
спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент
відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що
спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно,
зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на
спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину
не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У спадкоємця, який в установленому законом порядку
прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з
часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені
права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Одним із засобів юридичного захисту прав сторін
виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за
виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема,
можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з
дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або
бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої
служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого
провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів
державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних
виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є
завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до статті 447 ЦПК України (в редакції на
час подання скарги) сторони виконавчого провадження мають право звернутися
до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю
державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої
служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого
відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України
«Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено
арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про
визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним
виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку,
передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками
(володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить
їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це
майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про
виконавче провадження».
Такий правовий висновок сформульований Верховним Судом
у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24
травня 2021 року у справі №
712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження
№ 61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився
державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого
провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на
яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з
позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту,
що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що
позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не
врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна,
оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а
саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або
приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. А за
таким позовом позивач має бути відповідачем у справі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів
Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.09.2021 року у справі № 234/18525/19 (провадження
№ 61-10369св20) та від 20.10.2021 року у справі № 236/789/21 (провадження № 61-11689св21) вказано,
що «в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або
приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в
порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками
(володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить
їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права
власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом
України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у
виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували
того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки
законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження
боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного
виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Помилково
прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити
провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті
255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по
суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є
боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення
суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не
підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі
підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Аналогічні висновки містяться в постанові Великої
Палати Верховного Суду від 2.10.2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у
постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного
суду від 24.05.2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постанові
Верховного Суду від 24.06.2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21) та у
постанові Верховного Суду від 8.09.2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21.
Частиною першою статті 59 Закону України «Про
виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під
час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у
виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення
такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з
позовом про зняття з арешту з майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08
листопада 2019 року у справі №
643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку, що вимоги про
звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього,
виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і
виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК
України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у
справі № 337/2402/22 (провадження
№ 61-7442св23) зазначено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився
державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в
порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що
майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися
до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього
арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
ВИСНОВОК: Якщо позивач не був і не є стороною виконавчого
провадження, у якому був накладений оспорюваний арешт на нерухоме майно, Верховний
суд вважає, що позивач правильно
звернувся до суду із позовом про зняття арешту з майна.
Матеріал по темі: «Визначення відповідача у справах про звільнення майна з-під арешту»
Теги: виконавче провадження, арешт майна, повернення
виконавчого документу, скасування арешту, стягнення, виконання судового
рішення, виконавчий напис, відповідальність виконавців, знищення справи, судова
практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар