Адвокат Морозов (судовий захист)
Доведення факту фактичного володіння нерухомістю,
право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, для
звернення примусового стягнення
05 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 205/2944/21, провадження
№ 61-7511 св 25 (ЄДРСРУ № 131537427) досліджував питання щодо доведення факту
фактичного володіння нерухомістю, право власності на яке не зареєстроване в
установленому законом порядку, для звернення примусового стягнення.
Верховний Суд неодноразово досліджував і надав
тлумачення нормам права про таку правову конструкцію як «право володіння
нерухомим майном» й зазначав, що цивільне законодавство розрізняє право
володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК
України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті
395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне
володіння.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України
права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня
такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право
власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника,
зокрема набуває і право володіння (див.: постанову Великої Палати Верховного
Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, провадження № 14-181 цс 18).
В іншій постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, провадження
№ 14-58цс22, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке
належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є
він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння
нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою
особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок
реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем
останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається
за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує
державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним
(законним або незаконним). Тоді як право
володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див.
постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження
№ 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження
№ 14-91цс20; пункт 92)).
У справі, яка Верховним Судом переглядається, спір
виник щодо квартири, яка є предметом спадкування. Спадкування здійснюється, у
тому числі, у судовому порядку. Судом установлено, що за рішенням суду, що
набрало законної сили, на спірну квартиру судом визнано право власності в
порядку спадкування за законом за іншою особою і зареєстрована в установленому
законом порядку в цілому.
ВИСНОВОК: Зазначене унеможливлює те, що право власності на цю
квартиру (на 1/2 частку) може бути зареєстровано ще й за боржником, що є
вимогою частини десятої статті 440 ЦПК України, навіть незважаючи на наявність
судового рішення, яким його відмову від спадщини визнано недійсною.
Адже після цього слід ще в судовому порядку оспорити
право власності на всю квартиру й визнати таке право на спадкування частки у
квартирі за боржником і лише після цього ставити питання, що він не реєструє за
собою право власності.
Матеріал по темі: «Стягнення на незареєстроване нерухоме майно боржника»
Теги: виконавче провадження,
исполнительное производство, юрисдикційна підсудність, зведене виконавче
провадження, сплата судового збору, стягувач, боржник, закон про виконавче
провадження, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар