Розірвання спадкового договору в судовому порядку

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Особливості, підстави та суб’єктивний склад учасників при розірванні спадкового договору в судовому порядку

19 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 755/5483/21, провадження № 61-6001св25 (ЄДРСРУ № 131885280) досліджував питання щодо особливостей, підстав та суб’єктивного складу учасників при розірванні спадкового договору в судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.

Спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.

Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

28 травня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 643/4873/20, провадження № 61-7474св24 (ЄДРСРУ № 128421092) наголосив, що за змістом цього правила інші особи, зокрема спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах   від 25 березня 2019 року в справі № 667/10947/14, від 09 грудня 2019 року в справі № 347/853/18, від 21 січня 2021 року в справі № 524/354/19-ц,  від 07 грудня 2022 року в справі № 757/4675/20-ц, від 25 січня 2023 року в справі № 716/2395/21, від 01 лютого 2021 року в справі № 295/14945/18, від 09 червня 2022 року в справі № 337/5678/20, від 08 липня 2022 року в справі    № 761/2536/18.

У постанові від 09 червня 2022 року в справі № 337/5678/20 Верховний Суд вказав, що аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадковий договір є нерозривно пов`язаним із його сторонами. ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору, тобто ініціювати розірвання спадкового договору в суді можуть лише відчужувач або набувач. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.

Такий правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031 сво21).

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться  в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

ВИСНОВОК: Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.

 

 

 

Матеріал по темі: «Особливості спадкування самочинного будівництва»