Повернення
стягувачу виконавчого документа в процедурі банкрутства боржника та вплив
процедур банкрутства на виконавче провадження
05
жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи №
905/2199/20 (905/1152/16) досліджував питання щодо особливостей
повернення стягувачу виконавчого документа в процедурі банкрутства боржника та
вплив процедур банкрутства на виконавче провадження
Суть справи: Стягувач
звернувся до виконавчої служби із заявою про повернення йому виконавчого
документу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче
провадження", але отримав відмову на підставі того, що існує заборона
вчиняти виконавчі дії до закінчення строку дії обставин, які зумовили зупинення
виконавчого провадження.
Відповідно
до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче
провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач
подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Тобто,
стягувач, на власний розсуд має право як пред`явити виконавчий документ для
примусового виконання (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче
провадження") в межах встановленого законом строку, так і наділений правом
просити повернути виконавчий документ за свою заявою, якому
кореспондується обов`язок виконавця його повернути .
Повернення
виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону
України "Про виконавче провадження", не позбавляє його права повторно
пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених
статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України "Про
виконавче провадження").
У
постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі
№ 916/922/16 наведено висновок про те, що чинна редакція
Закону України "Про виконавче провадження" жодним чином не пов`язує
повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого
провадження з процедурами банкрутства боржника.
(!!!) Вплив
процедур банкрутства на виконавче провадження виявляється у таких процесуальних
діях:
1)
виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби,
приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з
дня його пред`явлення, якщо боржника визнано банкрутом (пункт 3 частини
четвертої статті 4 цього Закону);
2)
виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом
провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на
вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого
провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі
одержаних від реалізації майна боржника) (пункт 4 частини першої статті 34
цього Закону);
3)
виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі затвердження плану санації
боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо стягувач
включений до плану санації (пункт 8 частини першої статті 34 цього Закону).
Верховний
Суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документу стягувачу за його
заявою, є його безумовним правом, яке лежить у межах власного розсуду кредитора
щодо розпорядження своїми правами та можливість здійснення якого не перебуває у
залежності від стану виконавчого провадження.
Разом
з тим, на думку колегії суддів, повернення виконавчого документа не є в
розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження"
заходом примусового виконання рішення, оскільки не передбачає
вчинення виконавцем "активних" виконавчих дій з
метою задоволення вимог стягувача.
Повернення
виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України
"Про виконавче провадження" не матиме наслідком зловживання
стягувачем своїми правами відносно боржника шляхом пред`явлення наказу до
виконання, наприклад, іншому виконавцю, оскільки (1) виконавчий документ
повертається стягувачу без прийняття до виконання, якщо боржника визнано
банкрутом (п. 3 ч. 4 ст. 4) або (2) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій
у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство
боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія
мораторію (п. 4 ч. 1 ст. 34).
При
цьому права боржника, у такому випадку захищені також нормами законодавства про
банкрутство.
Так,
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться
одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, забороняється
стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові
вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в
судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків
перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника
грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування
майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у
разі виконання рішень у немайнових спорах (ч. 3 ст. 41 Кодексу України з
процедур банкрутства).
Разом
з тим, за висновком колегії суддів, повернення виконавчого документа не є в
розумінні статті 10 Закону України "Про виконавче провадження"
заходом примусового виконання рішення, оскільки не має на увазі вчинення
виконавцем "активних" виконавчих дій з метою задоволення вимог
стягувача.
ВИСНОВОК: Повернення
стягувачу виконавчого документа на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37
Закону України "Про виконавче провадження" не ставиться в залежність від стану виконавчого
провадження та є безумовним правом стягувача,
отже така заява стягувача має бути задоволена, а виконавчий документ -
повернутий.
Матеріал
по темі: «Статус виконавчого провадження під
час поновлення строку на оскарження судового рішення»
Теги: виконавче провадження, исполнительное производство,
юрисдикційна підсудність, зведене виконавче провадження, сплата судового збору,
стягувач, боржник, закон про виконавче провадження, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар