Критерії поділу
(виділу) частки зі спільного нерухомого майна в натурі
01 червня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 520/21041/18,
провадження № 61-7727св22 (ЄДРСРУ № 111251156) досліджував питання щодо поділу
(виділу) нерухомого майна.
Зміст права
власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм
майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до
частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується,
розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо
свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з
частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із
визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою
власністю.
Частинами першою
- третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової
власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть
домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у
володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає
його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він
має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються
спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно з
частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній
частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за
домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право
спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до
статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,
що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного
майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті
183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від
інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його
частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право
на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав
таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником
у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ,
право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває
право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке
право підлягає державній реєстрації.
За змістом
наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини
цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним
правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права
спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється
спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.
Юридичне
значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке
відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ
частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.
Частка, яка
виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка,
яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК
України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних
об`єкта майна.
Системний
аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави
дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам
спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину
будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток
(поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо
кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним
виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання
будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток
співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з
відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням
конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів
ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого
зменшилася.
(!!!) Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який
перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а
розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або
поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Частиною
четвертою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності
на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну
ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого
будинку, будівлі або споруди.
Згідно з
частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження
земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється
за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди -
у судовому порядку.
Оскільки
володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній
частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні позивачу та
співвласникам житлові будинки, господарські будівлі та споруди, визначається
насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності,
то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними
самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в
спільній власності на землю або житловий будинок, потрібно брати до уваги цю
угоду.
ВИСНОВОК: Отже, при вирішенні спору суд повинен виходити: 1) з розміру часток
кожного зі співвласників на нерухоме майно, 2) наявності усталеного порядку
користування земельною ділянкою, 3) погодженого власниками та визначеного на
підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку.
Якщо суд
установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження
земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про
встановлення саме такого порядку.
Якщо ж
погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то
суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток
кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування
кожним зі співвласників належним йому майном.
Матеріал по
темі: «Поділ (виділ) самочинно збудованого
нерухомого майна»
Теги: шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації
шлюбу, раздел имущества, спільна сумісна власність, продавець,
покупатель, подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом,
згода іншого із подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий
захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар