Верховний суд: дисконтування кредиторської заборгованості в рамках договору
позики
21 червня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 640/9281/19, касаційне
провадження № К/9901/4776/20 (ЄДРСРУ № 111692410) досліджував питання щодо
дисконтування кредиторської заборгованості в рамках договору позики.
Відповідно до
підпункту 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 ПК України позика - грошові
кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами,
крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк
із зобов`язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою
позики.
Відповідно до
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є
прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається
шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до
оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності
підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського
обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які
виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За загальним
правилом для цілей бухгалтерського обліку отримана поворотна фінансова
допомога є зобов`язанням (пункт 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого
наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 - далі П(С)БО
11) та враховуючи те, що вона підлягає погашенню грошовими коштами, таке
зобов`язання є фінансовим інструментом (фінансовим зобов`язанням) (пункт 4
П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів
України від 30 листопада 2001 року № 559 - далі П(С)БО 13).
У взаємозв`язку
з викладеним, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді
збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання
власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків
власників).
Дохід
визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює
зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків
учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно
визначена.
П(С)БО 13
визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації
про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
Згідно з
визначеними поняттями у пункті 4 П(С)БО 13, фінансовий актив - це: а)
грошові кошти та їх еквіваленти; б) контракт, що надає право отримати грошові
кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства; в) контракт, що надає
право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно
вигідних умовах; г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
Фінансове
зобов`язання - контрактне зобов`язання: а) передати грошові кошти
або інший фінансовий актив іншому підприємству; б) обмінятися фінансовими
інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
Приписами
пункту 6 П(С)БО 13 визначено, що фінансові активи включають: грошові кошти, не
обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не
призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення;
фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
Пунктом 10
П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання
відображається у балансі, якщо підприємство є стороною-укладачем угоди щодо
фінансового інструмента.
Згідно із
пунктом 29 П(С)БО 13 фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за
їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів,
зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін
на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з
придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори
та платежі при передачі цінних паперів тощо).
Пункт 30 П(С)БО
13 передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові
активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім: дебіторської
заборгованості, що не призначена для перепродажу; фінансових інвестицій, що
утримуються підприємством до їх погашення; фінансових активів, справедливу
вартість яких неможливо достовірно визначити; фінансових інвестицій та інших
фінансових активів, щодо яких не застосовується оцінка за справедливою
вартістю.
На кожну
наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за
амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для
перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами (пункт 31
П(С)БО 13).
Методологічні
засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства
та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід», затверджене
наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі -
П(С)БО 15).
Відповідно до
пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення
зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання
капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу
може бути достовірно визначена.
Згідно із
пунктом 7 П(С)БО 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за
такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші
операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
Відповідно до
пункту 11 П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом
Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28)
теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається
застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від
безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку
корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу
визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше
п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного
відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки
майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі
фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
За приписами
пункту 14 П(С)БО 28 ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до
вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами.
За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці
відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом
середньозваженої вартості капіталу підприємства.
При визначенні
ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при
визначенні майбутніх грошових потоків.
Як вже
зазначалося вище, згідно з П(С)БО 11 зобов`язання поділяються на довгострокові
та поточні.
Пунктом 4
П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які
будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути
погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.
(!!!) В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові
грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і
тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
Відповідно до
пункту 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які
не є поточними.
Пунктом 8
П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке
підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати
як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж
дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про
переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
Для правильного
вирішення даного спору необхідно встановити, чи на дату балансу зобов`язання за
договором позики були довгостроковими чи короткостроковими, оскільки від цього
залежить, чи підлягають зобов`язання дисконтуванню, чи ні. Крім того,
необхідним є перевірка правильності здійснення розрахунку дисконтування.
Аналогічну
позицію у подібних правовідносинах неодноразово викладено у постановах
Верховного Суду від 29 липня 2020 року у справі №640/4003/19,
від 04 грудня 2019 року у справі №826/16321/18
та від 20 січня 2022 року Верховний суд у справі №
160/6107/19 (ЄДРСРУ № 103028095).
Верховний Суд
також вважає помилковими твердження, що позика, отримана товариством за
відповідним договором є короткостроковою, оскільки сторонами погоджено
можливість дострокового її погашення.
ВИСНОВОК: Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства вбачається, що правила
дисконтування із включенням суми дисконту до інших доходів поширюються лише на
довгострокові зобов`язання.
Матеріал по
темі: «Дисконт кредиторської заборгованості»
Теги: дисконт, дебіторська заборгованість, кредиторка, дисконтування,
податкові перевірки, донарахування, судова практика, Верховний суд, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар