Правова можливість поновлення присічного строку на оскарження рішення
антимонопольного комітету
20 червня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 910/8880/22 (ЄДРСРУ №
111675761) досліджував питання щодо правової можливості поновлення строків на
оскарження рішення АМК.
Відповідно до
частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити
рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до
господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Подібний
висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №922/4227/17 та від 14.03.2023 у справі №910/4518/22.
В даній справі
скаржник просить суд відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування
частини першої статті 60 Закону в частині неможливості продовження
(відновлення) строку на оскарження рішення АМК та застосувати до спірних
правовідносин правила позовної давності відповідно до статті 223 ГК України та
статей 257-259 ЦК України
Верховний Суд
неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що:
- за приписами
частини першої статті 60 Закону передбачені вказаною нормою строки оскарження
рішень АМК не може бути відновлено;
- зазначені
строки є присічними;
- закінчення
присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є
самостійною підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК
[близька за змістом правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від
27.06.2020 у справі №905/1605/19, від
12.02.2019 у справі №915/352/18, від
08.07.2019 у справі №915/756/18, від
27.08.2019 у справі №922/3685/18 від
23.04.2019 у справі №910/6538/18, від
14.03.2023 у справі №910/4518/22, від
20.04.2023 у справі №910/20438/21].
(!!!) Слід зазначити, що встановлена ЦК України позовна давність до
правовідносин, які виникають стосовно скарження рішень АМК, не застосовується.
Верховний Суд
виходить з того, що Закон визначає правові засади підтримки та захисту
економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і
спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на
основі розвитку конкурентних відносин (преамбула Закону).
У свою чергу, у
статті 1 ЦК України "Відносини, що регулюються цивільним
законодавством" визначено, що цивільним законодавством регулюються
особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на
юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх
учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому
владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових,
бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не
встановлено законом.
Що ж до
предмета регулювання ГК України, то в силу приписів статті 1 ГК України цей
Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські
відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської
діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими
учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до
статті 223 "Строки реалізації господарсько-правової відповідальності"
ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення
у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної
давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не
встановлено цим Кодексом.
Строки
застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання
встановлюються цим Кодексом.
Слід зазначити,
що вказана норма права знаходиться у главі 24 "ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ УЧАСНИКІВ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН" розділу V
"ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ" ГК
України.
Отже, вказана
норма права не покликана регулювати правовідносини, що виникають у сфері
підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в
господарській діяльності, тощо.
Відповідно до
частин першої та десятої статті 11 ГПК України "Верховенство права та
джерела права, що застосовуються судом" суд при розгляді справи керується
принципом верховенства права.
Якщо спірні
відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який
може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні
відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних
засад і змісту законодавства (аналогія права).
Разом з тим,
Законом, а саме частиною першою статті 60, чітко врегульовано, що заявник,
відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або
частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Цей строк не може бути відновлено.
Отже,
спеціальним законом чітко врегульовано строк оскарження рішень АМК та
визначено, що такий строк є присічним.
Крім того,
неможливість застосування у даному випадку приписів статті 223 ГК України та
статей 257-259 ЦК України визначена, тим, що цивільні правовідносини [особисті
немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній
рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників],
господарські відносини [сферу господарських відносин становлять
господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські
відносини; господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають
між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської
діяльності; під організаційно-господарськими відносинами у ГК України
розуміються відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та
суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління
господарською діяльністю; внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються
між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта
господарювання з його структурними підрозділами] не є подібними з
правовідносинами, які виникають на підставі Закону між АМК [в силу приписів
частини четвертої статті 4 Закону АМК здійснює державний контроль за
додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів
суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень] і особою, що оскаржує
відповідні рішення про порушення законодавства про захист економічної
конкуренції.
ВИСНОВОК: Закон чітко визначає, що строк оскарження рішень АМК є двомісячним
і розпочинає свій перебіг з дня одержання відповідного рішення та вказаний
строк не може бути відновлено.
Поряд з тим
законодавцем, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти
України, не було надано можливості продовження строків, встановлених у частині
першій статті 60 Закону №2210-ІІІ.
Аналогічна
правова позиція висловлена Верховним судом 08 червня 2023 року у справі № 910/4032/22 (ЄДРСРУ № 111484389).
Матеріал по
темі: «Здорова економічна конкуренція під час
участі в аукціоні, конкурсі, тендері»
Теги: АМКУ, Антимонопольний
комітет України, скасування рішення АМК, юрисдикційна підсудність, вимога в
законі на підсудність, незважаючи на субєктивний склад учасників, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар