Предметна юрисдикційна
підсудність оскарження рішення постійно діючої адміністративної колегії
Антимонопольного комітету
29 грудня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
640/14901/21, провадження № К/9901/40202/21 (ЄДРСРУ № 102362204)
досліджував питання щодо предметної юрисдикційної підсудності оскарження
рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету.
У відповідності до статті 14 Закону України "Про
Антимонопольний комітет України" до повноважень постійно діючої
адміністративної колегії Антимонопольного комітету належить, зокрема: розгляд
заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції,
про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій,
концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і
справами; прийняття передбачених законодавством про захист економічної
конкуренції розпоряджень та рішень, надання висновків щодо кваліфікації дій
відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередніх
висновків стосовно узгоджених дій, концентрації; при розгляді заяв і справ про
порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні
перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів
господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування,
органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових
осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з
обмеженим доступом; надання обов`язкових для розгляду рекомендацій органам
влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського
управління та контролю, суб`єктам господарювання, об`єднанням щодо припинення
дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист
економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що
їм сприяють; розгляд справ про адміністративні правопорушення, винесення
постанов, а також перевірка законності та обґрунтованості постанов, винесених
адміністративними колегіями територіальних відділень Антимонопольного комітету
України, в цих справах.
За змістом частини першої статтею 18 Закону № 922-VIII
Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та
ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у
процедурах закупівлі, утворює постійно діючу адміністративну колегію (колегії)
з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.
Рішення постійно діючої адміністративної колегії (колегій) ухвалюються від
імені Антимонопольного комітету України.
Частиною двадцять третьою статті 18 Закону № 922-VIII
передбачено, що рішення органу оскарження може бути оскаржене суб`єктом
оскарження, замовником до окружного адміністративного суду, територіальна
юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом 30 днів з дня його
оприлюднення в електронній системі закупівель.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного
Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №
918/843/17, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у
відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як
суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих
органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем
цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після
укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо
правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку
цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові
інтереси переможця торгів.
В той же час, слід зауважити, що у справі № 918/843/17
позивач був учасником закупівлі, а відповідач - замовником. Тобто, висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався
спорів між суб`єктами господарювання та організаторами торгів (замовниками),
предметом яких є рішення, дії чи бездіяльність саме організатора процедури
закупівлі (замовника).
Разом з тим, предметом оскарження в даній справі є рішення
Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства
у сфері публічних закупівель, а не рішення організатора процедури закупівлі.
Таким чином, спір у цій справі виник між суб`єктом
господарювання та суб`єктом владних повноважень, який спрямований саме на
захист публічно-правових відносин.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного
Суду від 18 березня 2021 року у справі №
826/3932/17 та від 26 квітня 2021 року у справі №
640/14645/19.
Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які
викладені у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 918/843/17 в межах
спірних правовідносин не є релевантними.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду,
викладеної у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 910/8183/19 справи у спорах щодо оскарження рішень органів
Антимонопольного комітету України, які прийняті за наслідками розгляду скарг
учасників торгів, поданих в процедурах публічних закупівель, підлягають
розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Так, згідно з висновком Верховного Суду у справі № 910/8183/19 норми пункту 1 статті 7 ГПК України
та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції"
передбачають вирішення спору щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету
України та його органів господарськими судами, проте лише у разі, якщо такий
спір виникає із правовідносин, пов`язаних
із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській
діяльності та захистом від недобросовісної конкуренції.
Отже, спори щодо оскарження рішень органів Антимонопольного
комітету України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів,
поданих у процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку
адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та
учасником договір за наслідками цієї процедури.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного
Суду від 26.04.2021 у справі №640/14645/19,
від 08.07.2021 у справі №640/19940/20, від
31.05.2021 у справі №640/17124/20, від
14.04.2021 у справі №640/11846/20, від
31.03.2021 у справі №640/18475/20.
ВИСНОВОК: Системний
аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що спори, які
стосуються оскарження рішень постійно діючої адміністративної колегії
Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства
у сфері публічних закупівель підлягають вирішенню в порядку адміністративного
судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена зокрема в постанові
Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 160/2452/19 та підтримана Верховним Судом
13 січня 2021 року у справі № 826/18856/16,
від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/21336/19
та ін.
Матеріал по темі: «Підсудність оскарження рішень Антимонопольного комітету України»
Теги: АМКУ, Антимонопольний комітет України, скасування
рішення АМК, юрисдикційна підсудність, вимога в законі на підсудність,
незважаючи на субєктивний склад учасників, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар