Верховний суд: стягнення збитків з контрагента за не реєстрацію податкової
накладної в єдиному реєстрі податкових накладних
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК на дату
виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти
податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у
порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису
уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим
Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК передбачено,
що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в
установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та
надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає
реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому Верховний Суд
приходить до висновку, що обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову
накладну покладено на продавця послуг за Договором в розумінні ст.201 ПК.
Втім, відповідно до п.201.16 ст.201 ПК
реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути
зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Рішення про відмову у реєстрації
податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в
адміністративному або судовому порядку.
ВАЖЛИВО: Верховний суд акцентує увагу, що зупинення органами ДПІ реєстрації податкової накладної
та наступне подання пояснень і відповідних документів є частиною процедури реєстрації,
яка надає можливість органами ДФС упевнитись в законності господарської
операції, на підставі якої платник податків отримує право на податковий кредит.
Таким чином, саме на продавця товарів /
послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та
зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на
те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені
зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до
таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу
податкового кредиту.
Слід вказати, що звернення покупця зі
скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку,
відповідно до п.201.10 ст.201 ПК у редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій
до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є
лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки його
контролюючим органом.
Аналогічна позиція викладена в
постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17
Відповідно до частин 1, 2 ст.22 ЦК
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має
право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку
із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або
мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право
не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.225 ГК до складу
збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське
правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного
майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні
санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково
витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок
порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода),
на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного
виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди
у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких
майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних
господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті
або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він
одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п.6.14 постанови Великої
Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Підставою для відшкодування збитків
відповідно до п.1 ст.611 ЦК та ст.224 ГК є порушення зобов`язання.
Доведення факту наявності таких збитків
та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і
збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент
відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути
об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт
того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої
протиправної поведінки (пункти 6.15 та 6.16 постанови Великої Палати Верховного
Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для
застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна
наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної
поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого
результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною
поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності
хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків
не настає (п.14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, на яку посилається скаржник як на
підставу касаційного оскарження).
Верховний Суд звертав увагу, що
обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника
податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, хоча
невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому має місце прямий
причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю продавця щодо виконання
визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю
включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення
податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Отже, наявні усі елементи
складу господарського правопорушення.
Таким чином, належним способом захисту
для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування
збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо
складення та реєстрації податкових накладних (постанова Великої Палати
Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №
908/1568/18, постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/877/17).
ВИСНОВОК: Згідно з правовою позицією Верховного Суду бездіяльність контрагента щодо
виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні
зумовлює неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту,
а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму,
тобто зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи, які підлягають стягненню
шляхом звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих
внаслідок порушення обов`язку щодо складення та реєстрації податкових
накладних.
Матеріал по темі: «Майнова відповідальність контрагента за незареєстровану податкову накладну»
Теги: податкові спори, податкова
накладна, реєстрація податкової накладної, втрачена вигода, упущенная выгода,
налоговая накладная, убытки, отказ в регистрации накладной, судебная практика,
Верховный суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар