Обрахування сум, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь
працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за
час вимушеного прогулу
18 січня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 607/2699/17, провадження №
61-15999св20 (ЄДРСРУ № 102563123) досліджував питання щодо обрахування сум, які
суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість
із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу
Захист порушеного права у сфері
трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до
порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації
моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що
виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з
посяганням на її трудові права та інтереси.
Конкретний спосіб, в який здійснюється
відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням
характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, тому обов`язок по
відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або
уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи
галузевої належності та при визначенні її розміру враховуються вимоги
розумності і справедливості.
У пункті 164.6 статті 164 ПК України,
яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у
формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна
плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у
випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до
недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок
заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її
наявності.
Водночас відповідно до підпункту
14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом походження з України
- це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від
будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату
(нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі,
у виключній (морській) економічній зоні.
Фізична особа - резидент, яка отримує
доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, є платником
податку з доходів фізичних осіб. Об`єктом оподаткування резидента є, зокрема,
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження
в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати,
надання)
Згідно з підпунктом «а» підпункту
164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного)
оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки
(штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди,
крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих
платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди
життю та здоров`ю.
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту
168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає)
оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати
податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку,
визначену в статті 167 ПК України (за загальним правилом 18 відсотків).
Якщо юридична особа відшкодовує
(виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням
трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим
агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і
перерахувати податок із суми такого доходу.
Аналізуючи вказані норми, можна дійти
висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь
працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за
час вимушеного прогулу, обраховуються
без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори
із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні
відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми заробітної
плати і середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику,
внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума
зменшується на суму податків і зборів.
Крім того, відрахування податків і
обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не
погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей
період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату,
із якої також відраховувались б податки і збори.
Аналогічний правовий висновок зроблений
Верховним Судом у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі
№ 523/14396/19, від 16 листопада 2020 року у
справі № 607/3509/17, від 25 березня
2021 року у справі № 185/2109/18-ц, від 03
листопада 2021 року у справі № 645/2856/18,
від 23 грудня 2021 року у справі №
607/1429/17.
Усі виплати включаються в розрахунок
середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без
виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком
відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних
робіт без позбавлення волі.
ВИСНОВОК: Податки і збори із суми заробітної плати і середнього заробітку за час
вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню
роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно,
відрахуванню із суми заробітної плати і середнього заробітку за час вимушеного
прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового
рішення сума зменшується на суму податків і зборів.
Матеріал по темі: «Поновлення працівника на попередній роботі»
Немає коментарів:
Дописати коментар