Верховний суд: припинення зобов’язання у зв’язку із закінченням строків
позовної давності та за наявності рішення суду
19 січня 2022 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках
справи № 363/2828/20, провадження №
61-13149св21 (ЄДРСРУ № 102704878) досліджував питання щодо наслідків
спливу позовної давності у зобов’язальних відносинах.
Відповідно до частини першої статті 598
ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на
підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтями 599-601, 604-609 ЦК
України зобов`язання припиняються у разі: виконання, проведеного належним
чином; за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного
(грошей, іншого майна тощо); зарахування зустрічних однорідних вимог, строк
виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або
визначений моментом пред`явлення вимоги; за домовленістю сторін; внаслідок
звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не
порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора; поєднанням боржника і кредитора
в одній особі; неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна
із сторін не відповідає; смерті фізичної особи; ліквідації юридичної особи.
Відповідно до статті 256 ЦК України
позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з
вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про
застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові
(частина четверта статті 267 ЦК України).
За змістом статті 267 ЦК України сплив
позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке
полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у
судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має
права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої
заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина
третя цієї статті). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви
сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та
прийняти рішення про задоволення позову (частина п`ята цієї статті). Крім того,
навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати
зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності
достатньої правової підстави (частина перша цієї статті), установлюючи для
особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону
вимагати повернення виконаного.
Сплив позовної давності як підставу для
припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не
передбачають.
В силу положень статей 256, 266, 267 ЦК
України позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права
особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж
установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за
загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в
судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє
цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі
зобов`язаної особи.
У зобов`язальних відносинах
суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його
обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом
позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку
примусити боржника до виконання обов`язку.
Однак сплив позовної давності не
припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від
боржника виконання зобов`язання і без використання судового примусу.
Отже, відповідно до приписів ЦК
України, сплив позовної
давності не є окремою підставою для припинення зобов`язання.
Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та
визнається таким, що має достатню правову підставу.
Так, саме по собі набрання законної
сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за
договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного
договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого
припинення.
Аналогічна правова позиція викладена у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц.
ВИСНОВОК: Таким чином, за загальним правилом ЦК
України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про
відмову в позові з підстав пропуску позовної давності, зобов`язання не
припиняється.
Аналогічна правова позиція викладена у
постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 6-1840цс16, постановах Верховного Суду від 18
липня 2018 року у справі № 537/6072/16, від
28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16,
від 31.01.2019 року у справі № 362/6630/17,
від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18,
від 26.10.2019 року по справі №626/1799/17,
від 10.01.2020 року по справі №761/44698/16-ц,
від 21.01.2020 року по справі №464/197/18,
від 17 червня 2021 року у справі № 299/529/19.
Матеріал по темі: «Позовна давність: сплив строків, форма заяви, особливості застосування»
Теги: позовна давність, исковая давность, строк
позовної давності, заява про застосування строків позовної давності, форма
заяви, відлік строків, процесуальні строки, обізнаність про порушене право,
правила застосування наслідків позовної давності, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар