Зупинення нарахування
резиденту пені з огляду на його звернення до Міжнародного комерційного
арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з
нерезидента заборгованості.
11
березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
826/7409/16, адміністративне провадження №К/9901/26792/18 (ЄДРСРУ №
80388399) досліджував питання щодо умов звільнення резидента від
відповідальності у вигляді пені по експортному контракту.
Суть справи: Зупинення нарахування платнику податків
пені з огляду на його звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду
при Торгово-промисловій палаті України із позовом до компанії нерезидента про
стягнення боргу (валютної виручки) із доводами позивача, що у силу норм ст. 4
Закону № 185/94-ВР дата направлення позову поштою є датою прийняття
позовної заяви, з якої зупиняється нарахування пені за порушення строків
здійснення розрахунків у іноземній валюті.
Питання: Чи є дата направлення позовної заяви в
Міжнародний комерційний арбітражний суд поштою моментом прийняття позовної
заяви судом?
Відповідно
до частини 1 ст. 1 Закону № 185/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення
відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених
банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше
180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної
митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт
(послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого
документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав
інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
економічного розвитку.
Національний
банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки
розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті (частина 3 цієї
статті).
Згідно
з частиною 1 ст. 4 цього Закону порушення резидентами, крім суб'єктів
господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення
антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України
відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки
(вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову
одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може
перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У
разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи
Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної
заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла
внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними
контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені
Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону,
зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується (частина 2 цієї
статті).
Частиною
3 цієї статті визначено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові
повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону
або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього
Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день
прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.
Згідно
з частиною 4 у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених
Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не
сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
За
змістом пункту 2 ст. 32 Закону України від 24 лютого 1994 року № 4002-XII «Про
міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає постанову про
припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від
своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти
припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в
остаточному врегулюванні спору.
Аналіз
наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для зупинення строків,
передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду
судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною
комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання
нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а
підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про
задоволення позову.
Відповідних
висновків дійшов Верховний Суду України у постановах від 13 лютого 2012 року у
справі № 21-422а11 та від 27
лютого 2012 року у справі № 21-387а11.
Згідно
з частиною 1 ст. 16 Регламенту при подачі позовної заяви в МКАС позивач
зобов'язаний сплатити реєстраційний збір. До сплати реєстраційного збору позов
не вважається поданим. Сплачений реєстраційний збір за поданим позовом
поверненню не підлягає.
Частиною
1 ст. 17 Регламенту встановлено, що провадження в справі порушується постановою
голови МКАС про прийняття справи до провадження за фактом пред'явлення в МКАС
належним чином оформленої позовної заяви, сплаченого реєстраційного збору
відповідно до Положення про арбітражні збори й видатки.
Днем
подання позовної заяви вважається день його вручення МКАС, а при відправленні
позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відділення
місця відправлення (частина 2 цієї статті).
Зміст
указаних правових норм дає підстави для висновку, що дата звернення резидента
із позовом до МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за
експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою
прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за
порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених
статтями 1, 2 Закону №185/94-ВР, і пеня за їх порушення не сплачується.
Такий
зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного суду
України, висловленій у постанові від 07.02.2011 у справі № 21-63а10.
Разом
із тим за змістом вказаних норм умовою для прийняття позовної заяви є подання
належно оформленої такої заяви та сплата реєстраційного збору, в разі
відсутності доказів останнього (сплати збору) підстави для зупинення
нарахування пені відсутні.
Між
тим, у постанові ВС КАС від 12 лютого 2019 року по справі №807/1153/16, адміністративне провадження
№К/9901/36338/18 (ЄДРСРУ № 79791074) зазначено, що ще одною умовою звільнення
суб'єкта господарювання від відповідальності у вигляді пені, нарахованої
відповідно до Закону № 185/94-ВР, є факт ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Теги:
нарахування пені, податкові спори, стягнення з нерезидента заборгованості,
експортний, імпортний контракт, акт перевірки, оскарження ппр, нур, судова
практика, Адвокат Морозов