Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: питання порядку розгляду кредиторських
вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії
17 березня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 910/7007/24 (ЄДРСРУ № 135693031) досліджував
питання щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та
ролі й обов`язків суду на цій стадії.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства
визначено, що кредитор - юридична
або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до
Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення
податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове
державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні
органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.
Законодавець здійснює класифікацію кредиторів по
категоріям, а саме: забезпечені
кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені
заставою майна боржника; конкурсні
кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття
провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою
майна боржника; поточні кредитори -
кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у
справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур
банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд
керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для
юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з
процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня
відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до
господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи,
що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення
про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів
до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття
провадження у справі про банкрутство.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам
визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте,
обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав
виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення
розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський
суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених
грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому
процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу,
перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого
розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора
(постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до
боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та
диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником
відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень
боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов`язку доказування обґрунтованості
відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє
його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду
застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати
рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї
сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог.
Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості
вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а
предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне
підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання
заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх
вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та
включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають
відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77
ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79
ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності
законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії
встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання
заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх
вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та
включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023
у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм
статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником
доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний
спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх
наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого
з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового
зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви
з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового
аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових
вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту
виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про
банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене
порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими
вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство
фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням
засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною
перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх
характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих
сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських
вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного
стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав
виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту
виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним
чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти,
судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати
оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам,
запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази
підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок,
викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020
у справі № 918/99/19,
від 29.03.2021 у справі №
913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для
розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у
справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не
розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність
відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних
документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного
органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови
Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Така судова практика є сталою при
застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку
звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про
банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
ВИСНОВОК: Отже, обов`язок надання правового аналізу
поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до
боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових
вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа
про банкрутство.
Матеріал по темі:
«Порядок
оскарження «індивідуальної ухвали» у справі про банкрутство»
Теги: банкрутство, кредитор, кредиторські
вимоги, ліквідатор, ухвала суду, державна податкова служба, контролюючий орган,
фіскальна служба, оскарження рішень у справі про банкрутство, боржник,
оскарження, визнання боржника банкрутом, учасник, сторона по справі, Верховний
суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар