Адвокат Морозов (судовий захист)
Відмова в банківському обслуговуванні шляхом
розірвання ділових відносин (розірвання договору) і закриття рахунків на
підставі висновків про «ризиковість» клієнта
23липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 757/5609/24, провадження
№ 61-10533св25 (ЄДРСРУ № 138464532) досліджував питання щодо розірвання банком
договору із клієнтом в односторонньому порядку на підставі «ризиковості»
За договором банківського рахунка банк зобов`язується
приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка),
грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про
перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій
за рахунком (частина перша статті 1066 ЦК України).
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які
передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та
звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського
рахунка. Банк зобов`язаній зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок
клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа,
якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом
(частини перша, друга статті 1068 ЦК України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за
згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша
статті 651 ЦК України).
У разі односторонньої відмови від договору у повному
обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або
законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651
ЦК України).
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті
1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та
закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України
«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається
клієнту.
Суб`єктами первинного фінансового моніторингу,
зокрема, є банки (пункт 1 частини другої статті 6 Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення»).
За частиною шостою статті 7 Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити
неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без
встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
неможливості виконувати визначені цим Законом
обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або
фінансовою операцією;
наявності обґрунтованих підозр за результатами
вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Неприйнятно
високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути
прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх
документів з питань фінансового моніторингу (пункт 39 частини першої статті 1
Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення»).
Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових
відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону України
«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення».
Суб`єкт первинного фінансового моніторингу
зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових
відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі
шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення
фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або
ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта
документів чи відомостей (абзац 3 частини першої статті 15 Закону України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення»).
Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства
України з питань фінансового моніторингу встановлені також Положенням № 65
відповідно до якого:
- у випадках, передбачених статтею 11 Закону України
«Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення», банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку, зокрема,
наявних клієнтів (пункт 1 додатку 1 до Положення № 65);
- у випадках, визначених частиною шостою статті 7
Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення», в інших випадках, визначених банком
самостійно у внутрішніх документах, зокрема, з питань запобігання та протидії
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1)
клієнтів, щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності
клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації
(відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів, щодо яких у
банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками - банк установлює
неприйнятно високий ризик ділових відносин (пункт 61 розділу IV Положення №
65);
- у випадках, встановлених частиною першою статті 15
Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення», банк зобов`язаний відмовитися від
встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті
рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин,
закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції (пункт 1
додатку 12 до Положення № 65).
У пунктах 34-37 Положення № 65 передбачено, що:
- банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати
ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу
діяльності банку;
- ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком
на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх
наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї
масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його
клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими
ризиками, їх мінімізації;
- банк документує процес застосування
ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його
суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення
під час його застосування та обґрунтованість таких рішень;
- банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має
утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід
протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
При цьому банк самостійно у внутрішніх документах,
зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних
злочинним шляхом, визначає:
- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків,
установлених у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень,
результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національним
банком; пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи
можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу
для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 розділу IV
Положення № 65);
- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг
необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки
(пункт 5 додатку 6 до Положення № 65);
- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення
(підтримання) ділових відносин/відкриття рахунка (обслуговування), у тому числі
шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення
фінансової операції у випадках, передбачених Законом України «Про запобігання
та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом,
фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»
(підпункт 8 пункту 26 розділу ІІІ Положення № 65);
- порядок відмови в передбачених Законом України «Про
запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним
шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового
знищення» випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому
числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової
операції, що також має містити (пункт 8 додатку 12 Положення № 65);
- складання висновку з чітким зазначенням підстав
відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні
абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у кожному
випадку (підпункт 3 пункту 8 додатку 12 Положення № 65);
- порядок інформування клієнта про відмову в
установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням
дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону
України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення» (із посиланням на конкретні абзаци,
пункти та частини цієї статті підпункт 5 пункту 8 додатку 12 Положення № 65).
Водночас право
банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору
банківського рахунка з указаних підстав за результатами оцінки чи переоцінки
ризику не є необмеженим. Судам
необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи,
досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії
ризику.
Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом
у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 910/3245/19 та від 20 січня 2022 року у справі
№ 910/18504/20, від
30 жовтня 2023 року у справі №
522/14008/21, від 27 травня 2026 року у справі № 212/7909/24.
У постанові від 09 січня 2024 у справі № 922/1253/23 Верховний Суд
зазначив, що приписи статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію
легалізації (відмиванню) доходів» уповноважують банк правом відмовитися в
односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим
ризиком, проте банк зобов`язаний
підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого
ризику.
Отже, для визнання (не)правомірності такого рішення
банк повинен надати суду докази, які саме фінансові операції клієнта є
підозрілими, в чому полягає така підозра та на яких доказах вона ґрунтується.
ВИСНОВОК: Саме банк повинен надати допустимі докази щодо належного документування
процесу застосування ризик-орієнтованого підходу до клієнта та обґрунтувати
застосування таких санкцій.
Матеріал по темі:
«Систематичне
зарахування коштів на банківські рахунки фізособи»
Немає коментарів:
Дописати коментар