Адвокат Морозов (судовий захист)
Арешт на майна боржника з метою забезпечення належного
виконання судового рішення про стягнення аліментів
29 січня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи №
645/2710/17, провадження № 61-12783св23 (ЄДРСРУ № 116606818) досліджував
питання щодо накладення арешту на майна боржника з метою забезпечення належного
виконання судового рішення про стягнення аліментів.
Згідно зі
статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість
рішень суду.
Відповідно до
частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили,
обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб
та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках,
встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана
Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі
статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як
завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та
рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому
Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і
проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені
Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими
актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які
відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до
частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець
зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового
виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти
виконавчі дії.
Згідно зі
статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися
до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю
державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої
служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого
відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з
частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» постанова
про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня
після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав,
передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той
самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про
накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до
пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»
підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або
його частини є, зокрема погашення заборгованості зі сплати періодичних
платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж
звернення стягнення на майно боржника.
(!!!) Забезпечення виконання рішення, яким передбачено
стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не
декларативним.
Саме на
боржнику лежить тягар доведення, що виконання рішення зі сплати аліментів
забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Сплата у певний період заявником аліментів після того,
як він допустив наявність заборгованості, не свідчить про те, що виконання
рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника у
розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче
провадження».
Аналогічного
висновку дійшов Верховний Суд у постановах від
28 квітня 2021 року у справі №
577/4889/19 (провадження № 61-5670св20), від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц, від 20
грудня 2021 року у справі №
646/7134/19, від 23 вересня 2022 року у справі № 554/1119/21 (ЄДРСРУ № 106506794).
Доводи, щодо своєчасної сплати аліментів з початку їх
нарахування по теперішній час колегія суддів не приймає до уваги, оскільки сама
по собі сплата певний період заявником аліментів після того, як він допустив
виникнення заборгованості в істотному розмірі, не свідчить про те, що виконання
рішення є забезпеченим в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно
боржника у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові
Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16-ц (провадження №61-473св21).
ВИСНОВОК: Отже, незняття державним виконавцем арешту з майна
боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про
стягнення аліментів на дитину не свідчить про порушення державним виконавцем
вимог Закону України «Про виконавче провадження», якщо останньому не надано
належні докази або повного виконання судового рішення або докази, що виконання
рішення може бути забезпечено в інший спосіб.
Матеріал по темі: «Строк на оскарження рішення та дії
посадових осіб виконавчої служби»
Теги: виконавче провадження,
исполнительное производство, юрисдикційна підсудність, зведене виконавче провадження,
сплата судового збору, стягувач, боржник, закон про виконавче провадження,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар