Умови для прийняття судом рішення щодо забезпечення позову шляхом
накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача
15 вересня 2023 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 917/453/23 (ЄДРСРУ № 113484982) досліджував
питання щодо умов для прийняття судом рішення щодо забезпечення позову шляхом
накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача.
Інститут вжиття заходів забезпечення
позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою
природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом
інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого
порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а
також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких
труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо
застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду
від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від
14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від
14.06.2018 у справі № 916/10/18, від
23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від
16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від
11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019
у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у
справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у
справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі
№ 904/1417/19.
Процесуальні підстави для
застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України,
згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право
вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення
позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії
розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він
звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України
позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що
належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у
нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3)
виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або
здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо
нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого
документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному
порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права
власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього
арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що
містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що
здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках,
передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість
яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Зі змісту вказаної норми вбачається,
що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення
позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з
того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та
розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у
справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про
визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна,
грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Під забезпеченням позову у даному
випадку слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових
інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення,
прийнятого за його позовом. При цьому забезпечення позову має бути спрямоване
проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його,
продати, знецінити.
(!!!) Покликання позивача про імовірне
утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та
базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які
б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б
підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в
зв`язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника
ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки
відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих
обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання
рішення суду.
Верховний Суд відзначає, що при
вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку
обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з
урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника
щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також
інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до
забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий
захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення
позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського
суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям
таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками
даного судового процесу.
ВАЖЛИВО: Достатньо обґрунтованим для
забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі
обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від
виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація
майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення
розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності
невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві
на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення
без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для
задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до
забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких
заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом статті 136 ГПК України
обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні
обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.
Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог
позивача.
Звертаючись до суду із заявою про
забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини
звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов`язок доказування
наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки
викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Заходи забезпечення позову повинні
застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне
звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів
інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у
постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від
10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку
розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність
обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави
вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи
унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення
позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на
забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється
судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких
просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або
майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до
предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип
співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем
вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших
учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового
рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення
або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших
учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового
процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від
12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові
Верховного Суду від 05.08.2019 у справі №
922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання
про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам необхідно дотримуватися
принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо
забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під
час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським
судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська
діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками
судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
ВИСНОВОК: Суд може прийняти рішення про
забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти
відповідача:
- лише у справі де заявлено
майнову вимогу до відповідача;
- за відсутністю у відповідача
грошових коштів:
- наявності достатньо
обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно
ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за умови дій
відповідача щодо:
- реалізації майна чи підготовчі
дій до його реалізації;
- витрачання коштів не для
здійснення розрахунків з позивачем;
- укладення договорів поруки чи
застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо;
- дотриманням принципу
співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Матеріал по темі: «Забезпечення позову шляхом зупинення
стягнення на підставі виконавчого документа»
Теги: ухвала про забезпечення
позову, обеспечение иска, забезпечення позову, определение суда про обеспечение
иска, заява, обмеження, арешт, заборона, відчуження, нерухоме майно, державна
реєстрація, ухвала суду, оскарження, обмеження прав, судовий захист,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар