Верховний суд: підтвердження отримання грошових коштів не свідчить про
існування між сторонами саме боргового зобов`язання…
13 вересня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 754/3591/21,
провадження № 61-7591св23 (ЄДРСРУ № 113454646) та від 30 серпня 2023 року
у справі № 201/15760/16-ц, провадження №
61-5076св23 (ЄДРСРУ № 113156381) досліджував питання щодо особливостей
стягнення заборгованості за борговими розписками.
За договором
позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні
(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а
позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів
(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття
1046 ЦК України).
Договір позики
є укладеним з моменту передання грошей або інших речей,
визначених родовими ознаками.
Згідно з
частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору
позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший
документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми
або визначеної кількості речей.
Відповідно до
частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути
позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені
родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої
якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що
встановлений договором.
За своєю суттю
розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає
кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови
договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або
речей.
Отже,
досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти
справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку
всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні
правові висновки.
Таким чином,
розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови
отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати
отримання коштів.
За своїми
правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною
угодою, на підтвердження якої може бути надана в оригіналі розписка
позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт
передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення
боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання
боргового зобов`язання.
З метою
забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен
встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором
позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі
якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Такі правові
висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах
Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою
Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Верховний Суд у
постанові від 08 липня 2019 року у справі №
524/4946/16-ц (провадження № 61-20376св18), вирішуючи подібний спір,
залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у справі про відмову у
задоволенні позову з тих підстав, що зі змісту дослідженої судами розписки не
вбачалося отримання відповідачем від позивача грошових коштів саме у борг
й не встановлено обов`язку відповідача повернути грошові кошти позивачу.
Верховний Суд
також зазначає, що саме сторони правочину несуть відповідальність за належне
оформлення договірних правовідносин, зрозумілого змісту правочину. У разі
різночитання вони не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про
тлумачення правочину відповідно до положень статті 213 ЦК України. Суд з
власної ініціативи вирішувати вказане правове питання не може (частина друга
статті 213 ЦК України, частина перша статті 13 ЦПК України).
Таким чином в даному
спорі перевірка справжньої правової природи правочину (боргової розписки) не
дала суду підстав вважати цю розписку договором позики, з чим Верховний
Суд погоджується.
ВИСНОВОК: Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, повинна містити
умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням його
повернення і дати отримання/повернення коштів.
Матеріал по
темі: «Стягнення коштів за борговою
розпискою, яка не підписана позичальником»
Теги:
безгрошова розписка, безгрошовий договір позики, повернення боргу, іпотечне
застереження, боргова розписка, договір позики, займ, долг, деньги в долг,
курсова різниця, пеня, штрафні санкції, інфляційні втрати, стягнення боргу,
позика, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар