Боргова розписка у
справах про неплатоспроможність боржника та визнання останнього банкрутом
17
серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду в рамках справи № 911/1856/21
(ЄДРСРУ № 112895454) досліджував питання щодо достовірності боргової розписка у
справах про неплатоспроможність боржника.
Усталена
судова практика наголошує, що боргова розписка підтверджує не лише факт
укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником,
а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора
грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім,
такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між
кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою
вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість,
у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та
визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли
на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про
стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена
відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом
вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на
права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При
цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної
поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої,
штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення
кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на
саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні
формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому
результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи
до уваги зазначені мотиви, задля унеможливлення загрози визнання господарським
судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну
особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов`язок підвищеного
стандарту доказування у справі про неплатоспроможність фізичної особи
щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За
таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з
відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами,
серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК
України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих
доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний
висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож,
обґрунтування грошових
вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою
у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним,
у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження
коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику,
подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та
боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором
позики.
У
разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на
обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового
зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про
неплатоспроможність фізичної особи.
При
цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності
укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку
заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність
усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище
докази джерел походження наданих у позику коштів.
Верховний
Суд звертає увагу, що у справах про банкрутство тягар доведення наявності вимог
до боржника належними, достатніми та допустимими доказами покладається саме на
кредитора.
У
разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо
обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог
покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення
перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх
характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог
(постанова Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
У
постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15
наведено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів
з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності
та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником
відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень
боржника та інших кредиторів проти них.
ВИСНОВОК: Тобто, не досліджуючи дійсність
відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з
грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про
неплатоспроможність боржника, вирішуючи питання про належне документальне
підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову
оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що
підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання
відповідної позики.
Аналогічна
правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №
902/221/22 від 01.03.2023.
Матеріал по темі: «Боргова розписка … не завжди
договір позики»
Теги:
безгрошова розписка, безгрошовий договір позики, повернення боргу, іпотечне
застереження, боргова розписка, договір позики, займ, долг, деньги в долг,
курсова різниця, пеня, штрафні санкції, інфляційні втрати, стягнення боргу,
позика, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар