Придбання нерухомого
майна, яке знаходиться під обтяженням, але не зареєстроване Державному реєстрі
речових прав на нерухоме майно
Суть проблеми: Придбання добросовісним
набувачем нерухомого майна, яке знаходиться під обтяженням (заборона, арешт,
іпотека), але не зареєстроване Державному реєстрі речових прав на нерухоме
майно.
Постанова
Великої Палати Верховного суду від 05.06.2018 р. у справі № 543/730/14-ц передбачає, що сам по собі факт не внесення відомостей про існування
заборони на відчуження спірного нерухомого майна до Державного реєстру обтяжень
нерухомого майна не може слугувати підставою для висновку про відсутність
такого обмеження і про те, що відповідач має право
розпоряджатися нерухомим майном.
Втім,
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи
перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої
відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову
позицію Великої Палати.
Відповідно
до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення
виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і
користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі
невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення
своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами
цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека
виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Отже,
іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим
(додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати
боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам
порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Статтею
23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського
відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в
порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача
відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не
доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус
іпотекодавця та має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним
договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права
власності на предмет іпотеки.
Зміни
і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню.
Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою
підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (стаття 19
Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно
до положень статті 50 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і
управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» у разі
закінчення будівництва, зміни або розірвання іпотечного договору
банк вносить в установленому законом порядку зміни щодо обтяження нерухомості
іпотекою.
Нотаріус
за повідомленням банку накладає заборону на відчуження збудованої
нерухомості, яка є предметом іпотеки, якщо це передбачено іпотечним договором.
Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови
ВП ВС від 2 липня 2019 року у справі № 48/340).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6
частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої
статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить
гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про
зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або
відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна
(пункт 51 постанови ВП ВС від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).
Між
тим, 23 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 922/3537/17, провадження № 12-127гс19 (ЄДРСРУ №
85614599) вказала наступне.
Заборона
відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про
стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке
майно в разі задоволення позову. Іпотека або арешт нерухомого майна, що
накладається виконавцем у межах виконавчого провадження, мають ту ж саму мету.
Тому іпотека або арешт, що зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на
нерухоме майно раніше, мають вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт
майна, накладені судом, які зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона
відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації
майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від
зазначених обтяжень. Якщо ж майно не буде реалізоване, а іпотека буде припинена
або буде знятий арешт, накладений виконавцем (зокрема, у випадку повного
виконання боржником свого обов`язку), то заборона відчуження або арешт майна,
накладені судом, і надалі виконуватимуть функцію забезпечення позову.
Відповідно
до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою
фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень
таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно.
Отже,
добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше
речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших
осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що
містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей
про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно
покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких
прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав
інших осіб та обтяжень.
Такого
ж висновку дійшли Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові
від 21 березня 2018 року у справі № 487/1398/15
(ЄДРСРУ № 73156847), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у
постанові від 27 травня 2020 року у справі №
905/294/17 (ЄДРСРУ № 89578717) та Велика палата Верховного суду від 1
квітня 2020 року у справі № 610/1030/18
(ЄДРСРУ № 89252048).
ВИСНОВОК: Добросовісна особа, яка придбаває
нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі
покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх
обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно.
Матеріал по темі: «Зняття арешту з нерухомого майна, що є предметом іпотеки»
Теги:
іпотека, іпотека, заборона, запрет, арешт, арест, придбання іпотечного майна,
незареєстрованого в реєстрі, реєстр речових прав на нерухоме майно, ухвала про
забезпечення позову, відчуження арештованого майна, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар