Реєстрація права власності на нерухоме майно, на підставі ухвали суду
про затвердження (визнання) мирової угоди
16 липня 2020 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 815/1492/16, адміністративне провадження №
К/9901/6439/18 (ЄДРСРУ № 90425205) досліджував питання щодо реєстрації право
власності на нерухоме майно, на підставі ухвали суду про затвердження
(визнання) мирової угоди.
Відповідно до статті 19
Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Повноваження відповідачів у спірних
правовідносинах визначаються, зокрема, Законом №1952-IV.
Відповідно до статті 4 Закону
№1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та
обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить
фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти
державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним
особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним
громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини
першої статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав
реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на
об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких
неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині
майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини),
квартири, житлові та нежитлові приміщення.
За правилами, встановленими частиною
першою статті 15 Закону № 1952-IV, державна
реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що
подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності
підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення
розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну
реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної
реєстрації;
4) внесення записів до Державного
реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності
на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру
прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини першої
статті 16 Закону № 1952-IV заява про державну реєстрацію прав та їх
обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або
електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.
Разом із заявою про державну реєстрацію
прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів,
необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в
установленому порядку (частина третя статті 16 Закону № 1952-IV).
Згідно з положеннями частини
сьомої статті 16 Закону №1952-IV державна реєстрація прав
проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони
правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного
кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини третьої
статті 17 Закону №1952-IV документи, що встановлюють виникнення, перехід,
припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і подаються для державної
реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.
Варто зауважити, що до документів, які,
у розумінні Закону №1952-IV є підставою для проведення державної
реєстрації права власності та інших речових прав, віднесено й ухвали суду про
затвердження (визнання) мирової угоди (пункт 10 частини першої статті 27 цього
Закону).
При цьому, відповідно до пункту 1
частини другої статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор:
встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам
законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже
зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його
нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність
повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх
обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному
реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно,
зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту
виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує
можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення
прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Спірні правовідносини врегульовані й
підзаконним нормативно - правовим актом - Порядком № 1127, який визначає умови,
підстави та процедуру проведення відповідно до Закону №1952-IV державної
реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та
їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних
для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації
прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного
нерухомого майна.
Пунктом 12 Порядку №1127 передбачено,
що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав,
здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв,
що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав
і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між
заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також
наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду
заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації
прав.
Системний аналіз наведених правових
норм дає підстави дійти до висновку, що право власності на об`єкти нерухомого майна підлягають
обов`язковій державній реєстрації. Державна
реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї
правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на
відповідні об`єкти. При цьому, державний реєстратор, приймаючи рішення про
державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації,
зобов`язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та
інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між
наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити
відсутність заборон та обмежень щодо об`єктів нерухомого майна.
Даний висновок узгоджується з правовою
позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у
справі №804/7973/17, від 18.10.2018 у справі
№638/643/17, від 06.05.2020 у справі №370/2050/16-а, від 12.05.2020 року у справі № 815/5474/16.
Поряд із цим, вичерпний перелік підстав
для відмови у проведенні державної реєстрації визначений у частині першій
статті 24 Закону №1952-IV.
Зокрема, у державній реєстрації прав та
їх обтяжень може бути
відмовлено у разі, якщо:
1) заявлене речове право, обтяження не
підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) заява про державну реєстрацію прав
подана неналежною особою;
3) подані документи не відповідають
вимогам, встановленим цим Законом;
4) подані документи не дають змоги
встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх
обтяження;
5) наявні суперечності між заявленими
та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;
6) наявні зареєстровані обтяження
речових прав на нерухоме майно;
7) заяву про державну реєстрацію
обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації
права власності на таке майно за новим правонабувачем;
8) після завершення строку,
встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені
обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви
про державну реєстрацію прав;
9) заяву про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом
незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;
10) заяву про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством
не має повноважень подавати заяви в електронній формі;
11) заявником подано ті самі документи,
на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у
Державному реєстрі прав.
Частиною другою статті 24 Закону
№1952-IV визначено, що за наявності підстав для відмови в державній
реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній
реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній
реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою
для його прийняття.
Отже, перелік підстав для відмови у проведенні державної
реєстрації прав на нерухоме майно є вичерпним і остаточним,
розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, серед документів, на
підставі яких може бути зареєстроване право власності на нерухоме майно,
пунктом 10 частини першої статті 27 Закону №1952-IV визначено ухвали суду про
затвердження (визнання) мирової угоди.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України
«Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є
обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними
особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово
зазначав своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою
права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений
комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод,
законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2
мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання
судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3
мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
Отже, невиконання судового рішення, яке
набуло законної сили, надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства
права, складовою якого є принцип правової визначеності.
Даний висновок узгоджується з правовою
позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.04.2019р. у
справі № 808/2291/16.
ВИСНОВОК: Таким чином, якщо ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди
відповідає вимогам закону, державний реєстратор зобов`язаний вчинити відповідну
реєстраційну дію.
Немає коментарів:
Дописати коментар