Адвокат Морозов (судовий захист)
Повноваження фіскального (податкового) органу оскаржувати
ухвали у справі про банкрутство, незважаючи на те, що податкове управління не
зверталась з грошовими вимогами до боржника!
Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає
серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний
перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження
судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в
статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з
якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний
перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження
судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність
від положень процесуального закону.
Таким чином, випадки, в яких особа має право оскаржити
рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, мають бути встановлені
процесуальним законодавством.
Разом з тим: «відсутність у Господарському процесуальному
кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво
впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути
підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої
згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності
прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як
порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції
України не може бути обмежене» (ВГСУ
від 29 листопада 2016 року у справі № 910/14968/14,
ЄДРСРУ № 63086929).
Між тим, 16 травня 2017 року розглядаючи справу № 904/11218/16 (ЄДРСРУ № 66597693)
Вищий господарський суд України стверджує нижческазане.
За частиною 1 статті 2 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським
процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців
розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським
процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим
Законом.
Відповідно ст. 20 Податкового кодексу України органи
державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків
в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу
України проведення документальних позапланових перевірок
дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної
компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права
здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку
дотримання вимог податкового законодавства платником податків, а у разі
виявлення порушень норм податкового законодавства та встановленні
заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів)
заявляти свої претензії до такого боржника шляхом подачі ліквідатору заяви з
кредиторськими вимогами.
Отже, чинним законодавством не обмежуються повноваження
податкових органів на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктів
господарювання, які перебувають у процедурах банкрутства. В будь-якому випадку
порушення провадження у справі про банкрутство боржника та винесення постанови
судом про визнання боржника банкрутом і введення ліквідаційної процедури не
може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним планової або
позапланової перевірки боржника.
Орган податкової служби вправі звернутися з цього приводу
до ліквідатора боржника та провести позапланову перевірку його господарської
діяльності, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати
можливість проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової
служби вправі оскаржити дії ліквідатора до суду.
Відповідно до вимог п. 11.1 Порядку обліку платників
податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09
грудня 2011 року N 1588 зі змінами, дані про прийняття рішення щодо припинення
юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі,
контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної
взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами
Центрального контролюючого органу.
Згідно п. 11.5 вищевказаного Порядку, у
зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи
розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом.
Згідно п. 11.9 Порядку, якщо розпочато процедуру реорганізації
юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення
(закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної
особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у
справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з
обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про
проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12
цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який
перебуває на обліку в такому органі.
ВАЖЛИВО: Призначається перевірка у такі строки: не пізніше десяти
робочих днів з дати отримання відомостей про рішення засновників (учасників)
юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи,
у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної
особи або уповноваженого ними органу.
В рамках цієї справи судом встановлено, що ДПІ була
завчасно та у встановленому порядку повідомлена про прийняття загальними
зборами учасників рішення про припинення ТОВ та необхідність зняття з обліку
платника податків, а наказ про здійснення документальної позапланової перевірки
ТОВ був виданий начальником інспекції вже після визнання боржника банкрутом
постановою суду та введення щодо нього ліквідаційної процедури.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України
передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали
участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та
обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого
господарського суду, яке не набрало законної сили.
Відповідно до ч.6 ст.106 Господарського процесуального
кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду
можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому
Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом".
Враховуючи те, що у справах про банкрутство виносяться
судові рішення у формі ухвал, їх оскарження відбувається з урахуванням
особливостей, передбачених Законом про банкрутство.
Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло
осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим
законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження
необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід
процедури банкрутства.
Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками у
справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий
(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган,
уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства,
Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування,
представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників,
акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках,
передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі
про банкрутство.
Таким чином, право на оскарження судового рішення у справі
про банкрутство надано особам, які мають процесуальний статус учасника
провадження у справі про банкрутство.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" також визначено,
що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник
комітету кредиторів) та боржник (банкрут).
Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної
податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у
встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до
порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено
заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника,
які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені
кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника
(майнового поручителя).
ВАЖЛИВО: Таким чином, особа,
яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у
справі про банкрутство, а саме - кредитора, лише у разі подання у встановленому
порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки
після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних
документів у справі про банкрутство.
При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у
справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про
банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках,
передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про
банкрутство.
Отже, виходячи з вимог ст.1 спеціального Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" особи, які не набули статусу учасника провадження у справі про
банкрутство, в даному випадку, статусу - сторони у справі, не мають права на
оскарження судових рішень в процедурах банкрутства.
Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що
кредиторами неплатоспроможних боржників є юридичні або фізичні особи, а також
органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у
встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до
боржника.
Наведена правова норма не встановлює автоматичного
визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус
кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище
процедури.
Податковий орган не позбавлений права оскаржувати у
подальшому прийняті у даній справі судові акти, у разі визнання у встановленому
законом порядку його кредиторських вимог до боржника.
ВИСНОВОК: Юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники
господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про
банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про
банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають
припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107
ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах. В інших випадках
такі скарги повертаються без розгляду. Це стосується і скарг зазначених осіб на
такі ухвали.
Якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має
права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен
відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну
ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового
порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної
інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті
80 ГПК України.
P.s. Разом
з цим нещодавно, а саме 07.02.2017 р. Вищий господарський суд України
розглядаючи справу № 904/7202/16, (ЄДРСРУ № 64621144) прийняв прямо протилежну
позицію та вказав, що з урахуванням особливостей процедури
банкрутства в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Державна податкова інспекція має
також правовий статус контролюючого органу, і є учасником даної справи про
банкрутство, незважаючи
на те, що не зверталась з грошовими вимогами до боржника.
Теги: банкрутство, кредитор, кредиторські вимоги, ліквідатор,
ухвала суду, державна податкова інспекція, контролюючий орган, боржник,
оскарження, визнання боржника банкрутом, учасник, сторона по справі, судовий
захист, Адвокат Морозов
