Зупинення перебігу строків визначених податковим законодавством під час ковідного та воєнного станів

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Зупинення перебігу строків визначених податковим законодавством в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу під час ковідного та воєнного станів

26 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/1315/24, адміністративне провадження № К/990/34016/24 (ЄДРСРУ № 121907864) досліджував питання щодо зупинення перебігу строків визначених податковим законодавством під час ковідного та воєнного станів.

Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме:

слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами «по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

До завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 3 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Законом України від 03 листопада 2022 року № 2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.

В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01 серпня 2023 року) пункт 102.9 статті 102 виключено, а пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.40. такого змісту:

«Тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року:

1) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

2) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

3) щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження;

4) щодо платників податків - фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.

(!!!) Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Установити, що для платників податків, стосовно яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з цим підпунктом, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу».

ВИСНОВОК: Отже, враховуючи наведене правове регулювання, перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу) зупинявся:

- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;

- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.      

У період з 24 листопада 2022 року по 01 серпня 2023 року з огляду на положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України перебіг строку здійснення заходів з погашення податкового боргу зупинявся для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 Кодексу.

А починаючи з 01 серпня 2023 року зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 ПК України для груп платників з податковим боргом, який виник до 24 лютого 2022 року, зокрема щодо платників податків - фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.

 

 

 

 

Матеріал по темі: «Відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних у випадку судового оскарження»

 

 

 

 

 

Теги: камеральна, документальна, податкові перевірки, податкове повідомлення-рішення, Акт перевірки, наказ, платник податків, контролюючий орган, ДПС, судова практика, Адвокат Морозов

Отримання платником податків документів через електронний кабінет

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Отримання платником податків документів через електронний кабінет та підтвердженням для податкового органу про доставку документа

04 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 520/5841/21, адміністративне провадження № К/990/23396/23, № К/990/20365/23 (ЄДРСРУ № 120186708) досліджував питання щодо отримання платником податків документів через електронний кабінет.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

(!!!) Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

ВИСНОВОК: З урахуванням викладеного вбачається, що саме платник податків визначає спосіб спілкування (листування) з контролюючим органом або через електронний кабінет або через загальну пошту.

 

Матеріал по темі: «Подання додаткових документів після проведення податкової перевірки»

Подання додаткових документів після проведення податкової перевірки

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Врахування контролюючим органом сертифікатів про форс-мажорні обставини, які не були подані під час проведення податкової перевірки до ухвалення податкового повідомлення-рішення

04 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 380/8597/23, адміністративне провадження № К/990/15213/24  (ЄДРСРУ № 120186683) досліджував питання щодо можливості врахування контролюючим органом сертифікатів про форс-мажорні обставини, які не були подані під час проведення перевірки до ухвалення податкового повідомлення-рішення, а подані лише на стадії адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Контролюючий орган на підтвердження своєї позиції посилається на правило, закріплене у пункті 44.6 статті 44 ПК України. За цим правилом, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому цього пункту, платник не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника на час складання такої звітності.

Водночас, Верховний суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що у зазначених положеннях закону мова йде саме про документи, які підтверджують показники податкової звітності, а не всі документи.

Отже, позиція контролюючого органу у цьому випадку є помилковою, оскільки сертифікати торгово-промислової палати не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у спірних правовідносинах не застосовуються.

Натомість, у постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 802/1069/13-а викладено такий висновок: «Відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України у разі, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення і коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, - здійснюється документальна позапланова перевірка. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

(!!!) Системний аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов`язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки».

Відтак підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України допускає виникнення такої ситуації, коли після проведення перевірки та/або після прийняття за наслідками перевірки рішення (під час процедури адміністративного оскарження) виникають певні обставини, які є новими та не були досліджені під час перевірки.

При цьому, зазначена норма надає платнику податку право посилатися на нові обставини у двох альтернативних випадках: 1) або у запереченнях на акт перевірки (тобто до прийняття податкового повідомлення-рішення); 2) або у скарзі на прийняте за результатами перевірки податкове повідомлення-рішення (тобто на стадії процедури оскарження рішення в адміністративному порядку).

(!!!) За наявності одного із таких випадків, контролюючий орган зобов`язаний прийняти до уваги зазначені платником податку обставини та надати їм належну оцінку у відповідному документі: у рішенні за результатами розгляду заперечень на акт перевірки або у рішенні за результатами розгляду скарги.

Також колегія суддів наголошує, що, сертифікат торгово-промислової палати може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин, що мали місце до його видачі, шляхом зазначення конкретного періоду часу, протягом якого існували надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини.

Окрім цього, право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду, наголошується Верховним Судом у постановах від 12.11.2018 у справі №806/434/16 (ЄДРСРУ № 78329873), від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15 (ЄДРСРУ № 79409332), від 12.02.2019 у справі №820/6512/16 (ЄДРСРУ №  79791393).

Аналогічна правова позиціє висвітлена і у новітній судовій практиці Верховного суду, зокрема в постанові від 10 червня 2024 року по справі №  0940/1407/18, адміністративне провадження № К/9901/15315/20, К/9901/24505/20 (ЄДРСРУ № 119628272).

ВИСНОВОК: Отже, платник податку має право подати документи на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин після проведення перевірки на стадії надання заперечень на акт перевірки або на стадії оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

 

Матеріал по темі: «Подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності після камеральної перевірки»

 

Повноваження суду самостійно розраховувати податковий борг для платника податків

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Суд позбавлений можливості самостійно розрахувати суму податкового боргу, адже вказаними повноваженнями наділений виключно контролюючий орган

22 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/16991/13-а, адміністративне провадження № К/9901/37767/18 (ЄДРСРУ № 117187706) досліджував питання щодо правової можливості суду самостійно розраховувати податковий борг для платника податків.

Відповідно до висновків Верховного Суду України у постанові від 05.12.2006 у справі № 21-527во06 наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

Вказаний правовий висновок підтримано Верховним Судом, зокрема у постановах від 18.05.2020 у справі №200/12442/18-а, від 04.06.2020 у справі № 804/4406/13-а та від 20.03.2023 у справі № 813/2689/17 та ін. 

Разом із тим, враховуючи практику Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670 вбачається, що фактично спірне рішення податкового органу підлягає скасуванню не через відсутність у платника вказаного податкового обов`язку, а через здійснений таким органом неправильний розрахунок в цій частині.

(!!!) Крім того, суд позбавлений можливості самостійно розрахувати суму податкового боргу, адже це є втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Зокрема у постанові від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18 Верховний Суд дійшов висновку, що у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань, натомість оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 Податкового кодексу України.

12 липня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/7345/20, адміністративне провадження № К/990/13569/22 вказав наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Отже нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки платника податків, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16 та інших.

ВИСНОВОК: Виходячи з протилежного - рішення контролюючого органу, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, адже контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, а суд позбавлений можливості самостійно розрахувати суму податкового боргу, так як це є втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

 

Матеріал по темі: «Конкретизація змісту наказу на проведення податкової перевірки»

 

 

Теги: камеральна, документальна, податкові перевірки, податкове повідомлення-рішення, Акт перевірки, наказ, платник податків, контролюючий орган, ДПС, судова практика, Адвокат Морозов

 

Подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності після камеральної перевірки

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Уточнення до податкової декларації після отримання акта камеральної перевірки, але до прийняття податкового повідомлення-рішення

10 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 805/3164/17-а, адміністративне провадження № К/9901/49114/18, №К/9901/49112/18  (ЄДРСРУ № 116242102) досліджував питання щодо подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності після камеральної перевірки.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України  передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно із пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

(!!!) Отже камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

У постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 640/7643/21 Верховний Суд вказав, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

У цьому аспекті важливо відзначити, що камеральна перевірка є способом контролю за належним здійсненням реєстраційно-облікової функції органу податкового контролю, у той час, як винятково за наслідками документальної перевірки здійснюється безпосередньо визначення правильності й донарахування усіх видів податкових зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена 29 листопада 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/12406/19, адміністративне провадження № К/990/24979/23   (ЄДРСРУ № 115315726).

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Тобто цією нормою обмежено право на подачу уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових перевірок, як наслідок, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу).

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки до податкової звітності, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку у разі його подання.

Наведене узгоджується також із змістом пункту 50.3 статті 50 ПК України, відповідно до якого контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період у разі неподання останнім уточнюючого розрахунку до податкової декларації протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства.

Вирішуючи справи із застосуванням наведених норм права, Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 22 квітня 2021 року (справа №360/3701/19), від 12 лютого 2021 року (справа №808/537/16), від 22 грудня 2020 року (справа №640/15334/19), від 03 вересня 2020 року (справа №808/2156/17), від 31 серпня 2020 року (справа №820/6771/16), від 12 серпня 2020 року (справа № 805/2408/16-а), від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14) висловлював позицію, що у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

До того ж згідно з положеннями пункту 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Нормами пункту 49.9 встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Отже прийняття податкової декларації передбачає мінімальний рівень податкового контролю, який обмежено перевіркою наявності та достовірності заповнення платником податків усіх обов`язкових реквізитів, визначених пунктами 48.3, 48.4 статті 48 ПК України. Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Доказів заповнення Підприємством поданої уточненої звітності з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України матеріали справи не містять і суди таких обставин не встановили.

ВИСНОВОК: У випадках отримання акту камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації у період після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки.

 

 

Матеріал по темі: «Обмеження щодо проведення камеральних перевірок»

 

 

 

 

 

 

Теги: камеральна, документальна, податкові перевірки, податкове повідомлення-рішення, Акт перевірки, наказ, платник податків, контролюючий орган, ДПС, судова практика, Адвокат Морозов

Підтвердження неможливості виконати податковий обов’язок під час воєнного стану до 30.09.22 р.

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Платник податків повинен підтвердити неможливість виконати податковий обов’язок під час воєнного стану до 30 вересня 2022 р. - МінФін

На виконання пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, для підтвердження неможливості виконання податкового обовʼязку під час воєнного стану МінФін розробив відповідний Порядок затверджений Наказом від 29.07.2022 р. № 225  (зареєстровано в МінЮсті 25.08.2022 р. за N 967/38303)

Вказаний Порядок включає перелік документів для фізичних та юридичних осіб, що підтверджують неможливість платника податків своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента.

ВАЖЛИВО: Неможливість платника податків своєчасно виконати свій податковий обов'язок підтверджується рішенням контролюючого органу!!!

Підстави (зокрема, але не виключно):

для юридичних осіб:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп’ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій та/або неможливість (з ризиком для життя) його вивести з зони ведення бойових дій;

2) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового;

3) податкова адреса зареєстрована в зоні бойових дій та інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

для фізичних осіб:

1) податкова адреса зареєстрована в зоні бойових дій;

2) перебування на стаціонарному лікуванні у закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних);

3) призов на військову службу під час загальної мобілізації або належність до працівників правоохоронних органів, військовослужбовців або працівників Збройних Сил України інших військових формувань та інших осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;

4) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп’ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій та ін.

Форма заяви:

До 30 вересня 2022 р. платник податків подає заяву (в електронній формі – через кабінет; в паперовій – до податкової або поштою з повідомленням про вручення) про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків.

За результатами розгляду виноситься попереднє рішення із можливістю подальшого подання платником податків додаткових документів. Контролюючий орган у разі потреби може звертатися до компетентних органів щодо додаткового підтвердження обставин, викладених у заяві платника податків та відповідних документах.

Рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов’язку може бути оскаржено відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку.

 

Матеріал по темі: «Оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану»

 

 

Теги: оподаткування, сплата податків, зборів, подання звітності, зупинення строків, період дії воєнного стану, платник податків, податковий борг, оскарження , Адвокат Морозов