Адвокат Морозов (судовий захист)
Заволодіння чужим цифровими активами шляхом
несанкціонованого використання засобів авторизації: крадіжка чи шахрайство
02 листопада 2026 року Об`єднана палата Касаційного
кримінального суду Верховного Суду в рамках справи № 755/8937/21, провадження № 51-2852кмо25
(ЄДРСРУ № 141390333) досліджувала питання правової кваліфікації дій особи, яка
протиправно заволодіває майном (коштами чи іншими цифровими активами), що
перебуває на банківських або інших електронних рахунках, з використанням
несанкціоновано здобутих або підроблених засобів авторизації чи платіжних
інструментів для проведення автоматизованих операцій.
Обов`язковою ознакою складу шахрайства є використання
специфічного способу заволодіння майном - обману або зловживання довірою, що
полягає у безпосередньому інформаційному впливі на свідомість і волю фізичної
особи (власника майна або особи, уповноваженої на розпорядження ним). Внаслідок
такого впливу у потерпілого створюється викривлене уявлення про дійсність, під
впливом якого він вчиняє активну вольову дію - добровільно передає майно чи
право на нього. За таких обставин передача майна відбувається відкрито, і
володілець майна усвідомлює факт такої передачі.
Технічні пристрої, комп`ютерні програми, банкомати та
автоматизовані інформаційні системи не наділені правосуб`єктністю, власною
свідомістю чи волею. Вони функціонують виключно за наперед визначеними
алгоритмами. Подання автоматизованій системі підробленого платіжного
інструмента, несанкціоноване введення автентичних реквізитів чи ПІН-кодів не
утворюють обману у кримінально-правовому розумінні, оскільки система не
«вводиться в оману», а лише механічно звіряє зчитаний цифровий код із даними у
базі, і у разі виконання передбачених алгоритмом умов виконує передбачені
відповідною системою дії.
(!) У таких випадках має місце не вплив на свідомість особи, а протиправне використання
алгоритмів функціонування певної системи з метою отримання несанкціонованого
доступу до майна.
При вчиненні крадіжки (ст. 185 КК) майно вибуває з
володіння власника поза його волею, таємно, коли потерпілий чи уповноважена
особа не усвідомлює факт протиправного вилучення у момент його вчинення.
Проведення автоматизованих операцій із зняття чи переказу коштів за допомогою
скомпрометованих засобів авторизації відбувається непомітно для володільця
рахунку та працівників банку, що повністю відповідає конструктивним ознакам
таємного викрадення чужого майна.
ВАЖЛИВО:
Використання новітніх способів доступу до чужого майна
не перетворює таємне його викрадення у шахрайство.
ОП вже висловлювала свою позицію щодо розмежування
шахрайства та крадіжки (постанова від 17 жовтня 2022 року (справа № 686/13801/16-к),
відповідно до якої обман як спосіб шахрайства полягає в повідомленні
неправдивих відомостей або у приховуванні відомостей про обставини,
повідомлення яких мало б суттєве значення для рішення про передачу майна або
права на майно, за наявності обов`язку їх повідомити.
До адресатів обману при вчиненні шахрайства належать
як власники, так і інші особи, уповноважені власником або законом на вчинення
дій стосовно майна.
При цьому колегія суддів зауважила, що повідомлення
неправдивих відомостей або замовчування відомостей є особливими видами
інформаційного впливу на психіку особи з метою змусити останню виконати певні
дії в інтересах того, хто обманює, який призводить до того, що особа
перекручено сприймає дійсність, а отже, здійснює процес мислення на ґрунті
омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє
майном, на передачу майна чи права на нього винному, а отже і наступне фактичне
протиправне заволодіння тим чужим майном або набуття права на таке.
Тобто, ОП у цьому рішенні ствердила, що обман може бути застосовано щодо людини,
яка наділена свідомістю, а не щодо машини чи визначеного алгоритму .
Така позиція ніким не оспорюється і про відступ від неї питання перед ОП не
порушувалось.
Таким чином, слід зробити висновок, що якщо особа не
вводить в оману касира, менеджера банку, власника рахунку чи іншу людину, а
лише подає АТМ підроблену картку та правильний пін-код, то людського
волевиявлення на передачу майна у момент вилучення немає.
Саме таку позицію слід застосовувати при кваліфікації
дій особи, яка протиправно заволодіває чужим майном шляхом введення в
автоматизовану систему банку неправдивих відомостей або з використанням
підробленої (викраденої, знайденої) платіжної карти чи з використанням
інформації про реквізити справжньої карти, якщо при цьому був відсутній вплив
безпосередньо на фізичну особу (касира, менеджера тощо).
ВИСНОВОК
щодо застосування ст. 185 КК:
Заволодіння чужим майном (зокрема коштами чи цифровими
активами) шляхом несанкціонованого використання засобів авторизації,
розрахункових чи платіжних інструментів для проведення автоматизованих операцій
за відсутності інформаційного впливу на свідомість і волю людини, які б
зумовили добровільну передачу нею майна, підлягає
кваліфікації як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Матеріал по темі: «Обшук на осліп»
Теги: крадіжка цифрових активів, шахрайство, кваліфікація
злочину, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар