Адвокат Морозов (судовий захист)
Інформаційні бази контролюючих органів (відсутність
трудових, матеріально-технічних ресурсів контрагента) та вирок суду, як доказ
безтоварності господарської операції платника податків в судових спорах
23 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 160/30552/25, адміністративне провадження №
К/990/28097/26 (ЄДРСРУ № 138447585) досліджував питання щодо інформаційних баз
контролюючих органів (відсутність трудових, матеріально-технічних ресурсів контрагента)
та вирок суду, як доказ безтоварності господарської операції платника податків
в судових спорах.
Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і
порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та
негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою
для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на
відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник
податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого
відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження
розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.
Жодною нормою законодавства України не передбачається
обов`язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від
контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними
податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб
(постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними
законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного
здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не
ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб,
від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських
та виробничих можливостей контрагента.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом
в постанові від 11.08.2018 по справі №804/4787/16.
Посилання податкового органу на аналіз податкової
інформації отриманої відносно контрагентів платника податків, зокрема, на
відсутність у останнього умов необхідних для здійснення такого роду
господарської діяльності, відсутність достатньої кількості трудових та
матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій
щодо наданих послуг, є необґрунтованими, оскільки чинне податкове законодавство
не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових
зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його
контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо.
Слід вказати, що Касаційний адміністративний суд у
складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що
відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести
відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від
04.06.2020 у справі №340/422/19, від
10.07.2020 у справі №120/4723/18-а, від
13.08.2020 у справі №520/4829/19, від
27.08.2020 у справі №820/1379/16, від
17.03.2020 у справі №826/16705/17, від
20.10.2020 у справі №806/705/15 тощо).
Таким чином, платник податків не може нести
відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових
зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері
податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового
обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування,
а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання
функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією
відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не
встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів,
яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для
одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати
негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами
його впливу.
Норми податкового законодавства не визначають певний
обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні
господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо
отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний
результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).
Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути
безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника
податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності
задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ні наявна у
контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента
достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно
не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських
операцій.
Інформація, що міститься в інформаційних базах даних
контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності
порушень податкового законодавства платником податків.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним
Судом, зокрема в постановах від 30.05.2025 у справі № 320/8524/23, від 25.06.2026 у справі № 320/17767/25, від
23.07.2026 р. у справі №
160/30552/25 (ЄДРСРУ № 138447585).
Крім того, слід звернути увагу на постанову Великої
Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 у якій Велика Палата Верховного
Суду вказала, що навіть наявність вироку не може бути беззаперечним доказом
порушень податкового законодавства, такий вирок має оцінюватися адміністративним
судом разом з іншими наданими доказами, і лише на підставі оцінки сукупності
доказів суд має дійти висновку про наявність чи відсутність порушень, на які
вказує контролюючий орган.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові
вказала на те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність
достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання
податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав
реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для
використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками
товару (робіт послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи
правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про
порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат
та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт,
послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді
позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу
неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було
встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої
поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
ВИСНОВОК: Чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а
також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану
податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього
основних фондів, трудових, чи матеріальних ресурсів.
Матеріал по темі: «Відсутність даних в системі «Гарпун» як доказ безтоварності господарської операції»
Теги: гарпун, податкові перевірки, налоговые
споры, налоговые органы, акт проверки, налоговое уведомление решение,
обжалование проверки, податкові спори, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар