Адвокат Морозов (судовий захист)
Неможливості витребування майна у добросовісного
набувача із застосуванням правового механізму передбаченого статтею 388 ЦК
України
11 грудня 2023
року Верховний Суд у складі Об`єднаної
палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 752/5281/20, провадження № 61-1371сво23
(ЄДРСРУ № 115859345) досліджував питання щодо застосування пункту 3 частини
першої статті 388 ЦК України у разі добровільної передачі майна (тимчасове
користування транспортним засобом).
У постанові
Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20)
зроблено висновок, що: «норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як
підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно
вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі
іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та
володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, спірний
автомобіль вибув з володіння власника за його волею, що не спростовано
відповідними доказами, а тому таке майно не підлягає витребуванню від
добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову. Якщо власник
неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, у даній
справі автомобіль по довіреності посвідченій нотаріально передано позивачем у
володіння та користування, він позбавляється права вимагати повернення речей
від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування
збитків від особи, яка не повернула річ. Власник майна має право звернутися з
відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб. У
випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам
несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно».
Аналогічний за
змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 липня 2023 року
у справі № 753/18555/19 (провадження
№ 61-4246св23).
Натомість, у
постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі № 243/2282/20 (провадження
№ 61-14197св21) зазначено, що: «надання у тимчасове користування особі спірного автомобіля не може розцінюватись як
передача майна іншій особі у володіння, що мало б значення для застосування
застереження, обумовленого у пункті 3 частини першої статті 388 ЦК України».
Статтею 41
Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої
діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному
законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право
приватної власності є непорушним.
Відповідно до
статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном
за власною волею.
Статтею 330 ЦК
України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це
права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно
до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі
статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка
незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування
майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру,
зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і
майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється
власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння
власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має
місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре»
- юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у
власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий
спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має
речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні
становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності
у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права
використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути
витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання
віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав,
передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Частина перша
статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором
придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не
знав і не міг знати (добросовісний набувач).
У такому
випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо
майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у
володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння,
не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено
самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала
права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного
набувача в усіх випадках.
За змістом
частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується,
тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено
протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про
наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не
мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і
є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в
діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не
усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких
несприятливих наслідків для власника.
(!!!) Виникнення права на витребування майна від
добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно
вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав,
за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна
від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння
власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим
шляхом.
Таким чином,
можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового
зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна,
а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним
набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Указане
тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим у правовій доктрині та
судовій практиці.
Правомірність
володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема,
укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і
письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно
добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин
(за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма
такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник
правомірно передав майно у володіння іншої особи.
Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти
заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка
визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном,
є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій
особі.
За змістом
пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа,
яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть
передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі
посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної
категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у
користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування
транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ
на цей транспортний засіб.
Відповідно,
фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей
транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою
(фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння
вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих
від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки протилежне не буде
встановлено.
У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за
його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він
вирішив довірити своє майно.
(!!!) Отже, у разі наявності волі власника щодо передання
іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця
реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати,
що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.
Вищевикладене
дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав
(вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості
впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з
володіння власника за його волею.
Не вважається
вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав
майно у користування) таким, що відбулося не з його волі в розумінні положень
пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у випадку передачі майна
власником іншій особі в користування.
ВАЖЛИВО: Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім
відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав
володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення
віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається. При цьому відсутні
підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі
власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися
цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне
володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не
має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи
на певному правовому титулі чи без установлення такого.
Цей підхід
ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.:
«рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук
власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були
власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим
відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного
набувача.
Власник речі (у
цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може
своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї
речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з
позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування
і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому
правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до
спірних правовідносин не підлягає.
Подібні
висновки щодо неможливості
витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму,
передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі
автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі
власника на передання володіння таким майном іншій особі також було висловлено
Верховним Судом: у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного
цивільного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження
№ 61-19405св20) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного
цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 (провадження
№ 61-4246св23).
Із указаними правовими висновками погоджується
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Підстав для
відступу від цих висновків не встановлено.
Зважаючи на
викладене, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування положень
статті 388 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року
у справі № 243/2282/20
(провадження № 61-14197св21) із зазначенням правового висновку про те, що
«передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не
вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він
передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3
частини першої статті 388 ЦК України».
ВИСНОВКИ Верховного Суду у складі Об`єднаної палати
Касаційного цивільного суду щодо застосування норм права:
Виникнення
права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини
першої статті 388 ЦК України залежить
від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких
підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно
у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Передання
власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається
вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав
майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини
першої статті 388 ЦК України.
Власник речі (у
цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може
своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї
речі.
У такому разі власник може захистити своє право шляхом
звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ
у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з
його волі, а тому правовий механізм,
передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не
підлягає.
Матеріал по темі: «Розмежування віндикаційного та
негаторного позовів»
Теги: негаторний, віндикаційний позов, правочин, нікчемний,
оспорюваний, недійсність, власник, титульний власник, сделка, сторона, иск,
нотариус, последствия, недействительность, вред, истец, ответчик, защита,
Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар