Адвокат Морозов (судовий захист)
Наявність вироку відносно контрагента, порушеного кримінального провадження, протоколу допиту, податкової інформації по ланцюгу постачання, відсутності матеріальних і трудових ресурсів, наявності недоліків в первинних документах, як підстави для визнання нереальності господарської операції
11 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
826/16095/15, адміністративне провадження №К/9901/32949/18,
К/9901/32950/18 (ЄДРСРУ № 115555649) досліджував питання щодо наявності вироку
відносно контрагента, факту порушення кримінального провадження; протоколу
допиту посадової особи; податкової інформації щодо контрагентів по ланцюгу
постачання; відсутності у контрагентів платника матеріальних і трудових
ресурсів; наявності недоліків в оформленні первинних документів або відсутність
окремих документів, як підстави для визнання нереальності господарської
операції.
Колегія суддів відхилила посилання ДПІ на постанови
Верховного Суду України від 01.09.2009 (справа №21-1258во09),
від 05.03.2012 (справа №21-421а11), від
22.09.2015 (справа №21-887а15), від
01.12.2015 (справа №21-3788а15), оскільки Велика
Палата Верховного Суду постановою від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суду України у постанові від 01.12.2015 у
справі №826/15034/17 (№21-3788а15) про те,
що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною
підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких
підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження
документами бухгалтерського обліку.
Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду
підтримала правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18, про те, що до постановлення
вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового
розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному
судочинстві. Частиною четвертою статті 95 Кримінального
процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтувати свої
висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового
засідання або які отримані у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу;
суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому,
прокурору, або посилатися на них.
Норми податкового законодавства не ставлять у
залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від
дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей
платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання
вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не
може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг)
вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник
податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних
наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи
податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за
умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність
платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між
ними (пункт 65 Постанови).
У пункті 103 постанови від 07.07.2022 Велика Палата
сформулювала висновок, відповідно до якого платник податків не може бути
обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в
тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві
(недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з
недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися
виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою
були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який
має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який
скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового
обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші
обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів,
мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків
пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного
документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму
частини восьмої статті 9 Закону №996-XIV, згідно з якою відповідальність за
несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку
та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та
підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій
відображено принцип
індивідуальної відповідальності платника податків за внесення
недостовірних відомостей до первинних документів.
07
грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи №
380/6949/21, адміністративне провадження № К/990/17402/22 (ЄДРСРУ №
115484654) вказав, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік
певного платника податків від інших осіб, від господарських та виробничих
можливостей контрагента. Переконання контролюючого органу про
те, що контрагенти постачальника позивача не мали достатньої кількості трудових
та матеріальних ресурсів для здійснення господарських операцій, не можуть
слугувати беззаперечними доводами щодо фактичного нездійснення господарських
операцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами,
базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних
заходів та дослідження первинних документів.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду,
викладеною в постановах від 16.01.2018, 15.05.2018, 11.09.2018 у справах №№826/1398/14, 810/4391/16, 804/4787/16
відповідно.
Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність
податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є
дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як
підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
ВИСНОВОК:
Саме по собі:
- лише наявність вироку щодо контрагента платника податків;
- лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства;
- лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання;
- лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів;
- лише недоліки в оформленні первинних документів або відсутність окремих документів тощо - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція висловлена 07 грудня 2023 року
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 420/13363/21,
адміністративне провадження № К/990/17280/22 (ЄДРСРУ № 115484609).
Матеріал по темі: «Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта
господарювання»
Теги: наявність вироку відносно контрагента, кримінальне
провадження, протокол допиту, податкова інформація, ланцюг постачання, відсутність матеріальних трудових
ресурсів, наявності недоліків в первинних документах, нереальність
господарської операції, судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар