Адвокат Морозов (судовий захист)
Визначення юрисдикції податкових спорів, стороною в
яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство у межах
справ про банкрутство
1 листопада
2023 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 908/129/22 (908/1333/22), провадження № 12-46гс23 (ЄДРСРУ №
114904850) досліджувала питання щодо визначення юрисдикції податкових спорів,
стороною в яких є платник податків щодо якого порушено справу про банкрутство у
межах справ про банкрутство.
Необхідно
зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими
процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не
будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.
В той же час,
особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах
адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК
України.
Особливості
порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської
юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ. При цьому КУзПБ не
можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні
категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 частини першої статті
20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме
ГПК України визначається юрисдикція господарських справ, КУзПБ встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та
процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської
юрисдикції, визначеної статтею 20 ГПК України.
Згідно з
преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з
метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності
фізичної особи.
Відповідно до
статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника
відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та
реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом,
грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної
процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього
Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа -
підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання
яких настав.
Отже, банкрутством
як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського
судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають
внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити
визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які
визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює
умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або
визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також
відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних
норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття
провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та
порядок їх оскарження тощо).
Відповідно до
частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються
господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням
особливостей, визначених цією статтею.
Так само як
особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції,
визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та
процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції,
визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.
Згідно із
частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває
справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною
в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна;
спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання
недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення
(витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори
про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та
службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Вказана
текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що
законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні
категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі,
окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті
жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових
відносин та врегульовані ПК України.
(!!!) Зазначення у статті 7 КУзПБ «всі майнові спори» є
широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює
господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.
Відсутність у
КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства
спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у
справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським
судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої
статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому
числі щодо справ про банкрутство.
Тобто зі змісту
статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких
адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до
юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.
При цьому ПК
України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що
здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, -спорів, що
виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та
сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених
відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за
позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК
України.
Натомість КУзПБ
регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації
господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що
виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та
задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи
ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.
Іншими словами,
КУзПБ та ПК України є кодексами з
консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду
окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються
господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей,
визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів
(податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами
КАСУкраїни з урахуванням особливостей, визначених ПК України.
Висновки щодо
визначення адміністративної юрисдикції при розгляді спорів, що виникають з
податкових правовідносин, ґрунтуються також на тому, що вимоги платника податку
(у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та
визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) щодо
правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються
насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень, що свідчить
про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб`єкт владних
повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір
віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
На
підтвердження такого висновку ЄСПЛ у рішенні від 12 липня 2001 року у справі
«Феррадзіні проти Італії» (Ferrazzini v. Italy), заява № 44759/98, указав, що
податкові питання і досі становлять частину основного пакета прерогатив
державних органів. При цьому відносини між платником податків та податковим
органом і далі мають переважно публічний характер. Суд вважає, що податкові
спори виходять за межі сфери цивільних прав та обов`язків, незважаючи на
матеріальні наслідки, які вони обов`язково створюють для платника податків
(пункт 29).
Аналогічний
висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023
у справі № 320/12137/20, від висновку щодо якого Велика Палата Верховного Суду
не вбачає підстав відступати.
Підсумовуючи
наведене, Велика Палата Верховного Суду висновує про відсутність підстав для відступу від висновку Великої Палати
Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.
ВИСНОВОК:
Отже, зі змісту
наведеної правової позиції Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що
спори про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відносяться
до юрисдикції адміністративного суду.
Таким чином,
спір про стягнення з боржника, який перебуває в процедурі банкрутства,
податкового боргу, підлягає вирішенню в порядку адміністративного
судочинства.
Матеріали по темі: «Оскарження податкового
повідомлення-рішення в межах справи про банкрутство»
«Проведення податкової перевірки після
визнання боржника банкрутом»
Теги: банкрутство, ліквідація, оскарження
ппр, податковий борг, справа про банкрутство, податкові спори, нур, рішення
податкової, пдв, податковий борг, податкові накладні, виключення з ризикових,
подання таблиці, зупинення реєстрації податкових накладних, реєстр накладних,
пояснення, ризикові контрагенти, оскарження рішення комісії, розшифрування, ПН,
РК, податкова, ДПС, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар