Адвокат Морозов (судовий захист)
Скасування передачі майна, застосованого ухвалою
слідчого судді, в управління Національного агентства України з підстав не
проведення оцінки нерухомості
Відповідно до
абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України, речові
докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних
осіб (близько 0,5 млн. грн.), якщо це можливо без шкоди для
кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі
її відсутності - за рішенням слідчого
судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку
та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для
здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або
збереження їхньої економічної вартості.
Відповідно до
ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань
виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших
злочинів», Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено
арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову -
лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони
розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких
дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої
на 1 січня відповідного року.
Тобто, з вимог
вказаної статті вбачається, що сума або вартість активів повинна дорівнювати
або перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати на 1 січня, при
цьому ст. 100 КПК України встановлює вимогу визнання активів речовими доказами
вартістю більше ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до
статті 1 Закону, управління активами - це діяльність із володіння, користування
та/або розпорядження активами, тобто забезпечення збереження активів, на які
накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості або
реалізація таких активів чи передача їх в управління відповідно до цього
Закону, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні.
Крім того,
Європейський суд з прав людини наголошує, що втручання у право власності
допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних
інтересах. Але, окрім того, втручання у право безперешкодного користування
своїм майном передбачає «справедливу рівновагу» між інтересами суспільства та
необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Суд також
наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в
контексті частини другої статті 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу
рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав
людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті
1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами,
що використовуються, і поставленою метою.
З`ясовуючи, чи
дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими
межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і
у з`ясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі
загальних інтересів - виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої
даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у
забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд
поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і
ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (рішення у справі
«Мелахер та інші проти Австрії» (Mellacher and Others v. Austria), заяви №№
10522/83; 11011/84; 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі
«Шассанью та інші проти Франції» (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29
квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75). Рішення у
справі «"Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v.
Italy) [GC] від 28 липня 1999 р., заява № 22774/93, п. 49.
Так, у справі
«Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» заявники скаржились на те, що постанова
муніципалітету міста Стокгольм, яка дозволяла місцевій владі відчужувати за
своїм бажанням практично без обмежень будь-яку власність, порушувала їхнє право
власності за статтею 1 Протоколу №1. Суд ухвалив, що хоч подібне відчуження
теоретично залишало за власниками право користуватися та розпоряджатися своєю
власністю, однак практично їхні можливості робити це були обмежені настільки,
що застосування шведського закону справді порушувало їхнє право на вільне
володіння своїм майном. Розглянувши справу, Суд також підкреслив свою думку про
те, що Конвенція у цілому вимагає збереження балансу між інтересами суспільства
і основними правами людини, та зауважив, що у випадку позбавлення власності,
встановлені обмежень на користування нею чи в інших подібних випадках
справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право
оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю
за її використанням і було надане відшкодування.
Аналізуючи
вказані норми, суд приходить до висновку, що, основною метою застосування судом
такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління
Національному агенству, було забезпечення їх збереження та збереження їх
економічної вартості.
Разом з тим, слідчому судді стороною обвинувачення не
надано даних про спрямування дій для проведення оцінки та отримання звіту про
оцінку активів, зокрема вказаного майна, які прямо суперечать статті 19
Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку
та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» та ст.
100 КПК України (13 жовтня 2023 року
слідчий суддя Печерського районного суду в рамках справи № 757/39004/23-к (ЄДРСРУ № 114253164).
ВИСНОВОК: Враховуючи
відсутність оцінки арештованого майна, слідчий суддя скасовує передачу активів
в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та
управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Матеріал по темі: «Оскарження ухвал слідчого судді про відмову
у скасуванні арешту з майна»
Теги: оскарження ухвали слідчого
судді, арешт майна, зняття арешту з майна, клопотання про скасування арешту,
накладення арешту, апеляційне оскарження ухвали слідчого суді, власника, судова
практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар