Адвокат Морозов (судовий захист)
Велика палата Верховного суду: належний спосіб захисту
порушеного права позивача при витребуванні майна з чужого незаконного володіння
08 листопада
2023 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 607/15052/16-ц, провадження № 14-58цс22 (ЄДРСРУ № 114904864)
досліджувала питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача
при витребуванні майна з чужого незаконного володіння.
Відповідно до
статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм
майном за власною волею.
Власник має
право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової
підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи
заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи,
яка не мала права відчужувати це майно.
При цьому
стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно
повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право
відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього
майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку
заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
Стаття 388 ЦК
України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на
витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до
частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в
особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг
знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від
набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій
він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він
передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він
передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
(!!!) Тобто можливість витребування майна з володіння іншої
особи законодавець ставить у залежність насамперед 1) від змісту правового
зв`язку між позивачем та спірним майном, 2) від волевиявлення власника щодо
вибуття майна, 3) від того, чи є володілець майна добросовісним чи
недобросовісним набувачем, а також 4) від характеру набуття майна (оплатно чи
безоплатно).
Такі висновки
Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у
справі № 925/1351/19 (провадження №
12-35гс21).
Право власника
витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні
цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України
За вимогами
статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать
земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці,
переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Ураховуючи
специфіку речей в обороті, володіння
рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими
важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути
підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у
встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц
(провадження № 14-181цс18; пункт 90)).
Цей фактичний
стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові
(частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним
володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим
майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо
остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за
нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього,
але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за
попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує
державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним
(законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує,
неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати
Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №
359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023
року у справі № 488/2807/17 (провадження №
14-91цс20; пункт 92)).
Пунктом 1
частини першої статті 2 Закону № 1952-IV установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень -
офіційне визнання і підтвердження
державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно,
обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного
реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме
майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна
реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням
наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи
(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у
справі № 911/3594/17 (провадження №
12-234гс18)).
З визнанням того,
що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується
володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжкового
володіння».
Як уже
зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно,
без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У разі
задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого
незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для
внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про
державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно,
зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати
Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №
362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).
Отже, власник
майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його
останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене
попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна
недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може
застосовуватись для повернення майна, переданого на виконання недійсного
правочину, яке було надалі відчужене третій особі, оскільки надає право
повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.
ВИСНОВОК: Захист
порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово
відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до
останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387
та 388 ЦК України.
Матеріал по темі: «Витребування майна, яке вибуло на
підставі скасованого судового рішення»
Теги: право власності, майно, скасування судового рішення, витребування
майна, добросовісний набувач, позовна давність, строк давності, власник майна,
сторона правочину, віндикаційний позов, статті 388 ЦК України, судовий захист,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар