Адвокат Морозов (судовий захист)
Вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення
рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям
ризиковості
23 листопада
2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного
суду в рамках справи № 140/13016/23,
адміністративне провадження № К/990/34309/23, №К/990/37360/23 та від 28 вересня
2023 року в рамках справи № 120/9931/22,
адміністративне провадження № К/990/24301/23 (ЄДРСРУ № 113802594) досліджував
питання щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення
про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям
ризиковості та заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов`язані з
виконанням цього рішення в рамках позову про визнання протиправним та скасувати
рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку
коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про
відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям
ризиковості платника податку та зобов`язання ДПС виключити ТзОВ з переліку
платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Пунктом 201.16
статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової
накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може
бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів
України.
Дійсно, у разі
коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким
складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному
критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової
накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).
Водночас,
підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення
реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед
іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів,
необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про
реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в
такій реєстрації.
(!!!) Таким чином, відсутні
законодавчі підстави вважати, що зупинення реєстрації податкової
накладної/розрахунку коригування є безумовною підставою для відмови в
реєстрації цих документів податкової звітності.
При цьому пункт
5 Порядку №1165 визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для
реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не
відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо
відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам,
за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак
безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них
операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином,
перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника
податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку
коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку
ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Зазначене
узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 3 грудня
2020 року у справі №140/8457/20 та від 31
січня 2023 року у справі №140/6021/22.
З приводу
негативних наслідків для господарської діяльності позивача колегія суддів
зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють
певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і
мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150
КАС України зазначені обставини, навіть
у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування
заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Висновки судів,
що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить
настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності
не підтверджений оцінкою судами будь-яких доказів. Так само суди не зазначили,
на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що
невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність
захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Суд також
вважає за необхідне звернути увагу на те, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою
здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі,
спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання
в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з
метою оподаткування.
Водночас, за
позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення
фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у
разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного
рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.
Верховний суд
критично оцінює посилання на те, що неможливість включити або включення сум
податку на додану вартість до складу податкового кредиту через тривалий час
(подання додаткових документів та пояснень, ймовірне оскарження в судах різних
інстанцій відмови в реєстрації податкової накладної) може мати значний
негативний вплив на результати діяльності господарюючих суб`єктів (контрагентів
позивача), що, у свою чергу, безпосередньо впливає на вибір постачальника, не
на користь Товариства (позивача у справі). Колегія суддів зауважує, що Товариство не було позбавлене права
надати податковому органу додаткові документи та пояснення з метою реєстрації
податкових накладних, виписаних на покупців.
Отже, платником
не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову
з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, застосовані
заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України,
у зв`язку з чим ВС вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають
скасуванню, а в задоволенні клопотання Товариства про забезпечення
адміністративного позову слід відмовити.
До того ж слід
зазначити, що Верховний Суд дотримується сталої позиції щодо застосування
положень статей 150, 151 КАС, що підтверджується, зокрема, але не виключно,
постановами Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №380/5012/20,
від 08.10.2020 у справі №280/2284/20, від
03.12.2020 у справі №140/8457/20 та від
18.02.2021 у справі №420/7063/20, від
04.03.2021 у справі №380/5299/20, від
28.09.2023 у справі №120/9931/22.
ВИСНОВОК: Вжиття заходів
забезпечення позову щодо зупинення рішення про відповідність платника податку
на додану вартість критеріям ризиковості фактично вирішує спір по суті, що
суперечить меті застосування норми статті 150 КАС.
Наведена
позиція неодноразово була відображена та підтримана Верховним Судом, зокрема, у
постановах від 31.01.2023 у справі №140/6021/22,
від 31.01.2023 у справі №140/6113/22, від
05.08.2022 у справі №140/1116/21, від
31.05.2022 у справі №600/6293/21-а, від
17.05.2022 у справі №240/16158/21, від
20.01.2022 у справі №420/1655/21, від
13.01.2022 у справі №560/10402/21.
Матеріал по
темі: «Алгоритм оцінки судом обґрунтованості
заходів забезпечення позову»
Теги: ухвала про забезпечення позову, обеспечение
иска, забезпечення позову, определение суда про обеспечение иска, заява,
обмеження, арешт, заборона, відчуження, нерухоме майно, державна реєстрація,
ухвала суду, оскарження, обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар