Обов`язкова умова при вирішенні питання перереєстрації
права власності на іпотечне майно
31 жовтня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного
цивільного суду в рамках справи № 204/5173/22,
провадження № 61-8294св23 (ЄДРСР № 114622862) досліджував питання щодо
обов`язкової умови при вирішенні питання перереєстрації права власності на
іпотечне майно.
Згідно з
частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за
кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується
надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та
сплатити проценти.
За частиною
першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві
позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,
у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були
передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом
статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Виконання
зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК
України).
Іпотекою є
застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої
особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до
статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про Іпотеку» (далі -
Закон № 898-IV) іпотека - це вид
забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у
володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право
в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати
задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими
кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець
- особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання
власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем.
Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Іпотека виникає
на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на
підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка
виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону
№ 898-IV).
За приписами
частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного
зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є
відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В
цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про
виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та
попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї
вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається
без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення
стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі
договору.
Положеннями
статті 37 Закону № 898-IV (у редакції, чинній на час укладення договору
іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою
вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про
задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю
права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання,
є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на
нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням
змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI
«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної
галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону
№ 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену
іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою
підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно,
яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або
відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого
договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю
права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Приписами
статті 36 Закону № 898-IV (у редакції, яка діяла на час укладення договору
іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання
про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на
підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням
про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або
згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення
вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути
укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення
стягнення на предмет іпотеки.
Договір про
задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне
застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення
стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором
спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю
застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Після внесення
Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено,
зокрема, що сторони іпотечного договору
можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом
позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання
здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що
міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем
і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає
нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним
договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про
звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим
відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме
майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття
оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі
договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог
іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також
подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення
порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові,
якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту
завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та
боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги
іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній
письмовій вимозі;
3) заставна
(якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
(!!!) Отже обов`язок нотаріуса перед здійсненням відповідних
процедур отримати документ, що підтверджує факт отримання боржником письмової
вимоги про усунення порушень договору позики (11 жовтня 2023 року Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в
рамках справи № 344/13138/21, провадження №
61-5577св23 (ЄДРСРУ № 114158541).
Окремо слід
звернути увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня
2019 року у справі № 306/2053/16-ц
акцентувала увагу на тому, що ціна
набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем є істотною обставиною.
Таким чином,
недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо
належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від
іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового
способу задоволення вимог іпотекодержателя.
При цьому,
метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до
їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом
позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення
стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови
належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу
або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення
від такого отримання.
У іншому
випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки
шляхом позасудового врегулювання, зокрема у виді переходу до іпотекодержателя
права власності на предмет іпотеки.
Аналогічні правові
висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 р.
у справі № 757/13243/17 (провадження №
14-711цс19).
ВИСНОВОК: Із наведеного
слідує, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права
власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем
письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
Аналогічні
правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20
листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а
(провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), від 26
липня 2023 року у справі № 759/5454/19
(провадження № 14-81цс22).
Матеріал по темі: «Виселення співмешканців з предмету іпотеки»
Теги: звернення стягнення на предмет іпотеки, у позасудовому порядку, в
період мораторію, ипотека, іпотека, мораторій на стягнення іпотеки, предмет
іпотеки, відстрочення виконання рішення суду, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар