Необхідність сплати
судового збору за оскарження рішення органу місцевого самоврядування, що
становить публічний інтерес (встановлення цін/тарифів на комунальні послуги)
25
листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 580/820/20,
адміністративне провадження № К/9901/7108/21 (ЄДРСРУ № 101370632) досліджував
питання щодо звільнення від сплати судового збору при оскарженні рішення
відповідної ради, яке становить суспільний інтерес («Про встановлення
цін/тарифів на комунальні послуги») на підставі Закону України «Про захист прав
споживачів»
Частина
3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі
звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням
їх прав.
Стаття
22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового
захисту прав споживачів, передбачених законодавством, і встановлює певні
особливості судового захисту їх прав, однією з яких є звільнення споживачів від
сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
У
регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є
спеціальними щодо положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки
остання загалом урегульовує питання звільнення різних суб`єктів звернення до
суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (об`єкти сплати
судового збору) в судах усіх інстанцій.
(!!!) Ключовим при вирішенні питання про можливість
звільнення від сплати судового збору за ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист
прав споживачів» є з`ясування того, чи пов`язані заявлені позовні вимоги із
захистом безпосередньо прав споживача, а не будь-яких інших порушених прав
особи.
Конституційний
Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що
відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками
органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими
і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та
правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також
суспільства від злочинних посягань.
Розв`язуючи
питання щодо звільнення від сплати судового збору особи, яка є споживачем, слід
керуватися тим, що саме особи, які звертаються до суду як споживачі з
відповідним позовом для захисту свої прав, звільняються від сплати судового
збору на будь-якій стадії процесу, в тому числі в апеляційній та касаційній
інстанціях. Це не поширюється на будь-яких осіб, які вважають, що певними
рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень були порушені
їхні права як споживача та (або) не погоджуються з ухваленими судовими
рішеннями у таких справах, а лише на тих споживачів, хто подав позовну заяву на
захист своїх прав, а також надалі апеляційну та (або) касаційну скаргу в межах
того самого процесу.
Аналогічна
правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у
справі № 640/21402/18 та постанові
Верховного Суду від 15 квітня 2021 у справі №640/10556/20.
Згідно
з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює
відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями
товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності,
встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи
реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно
до п. 22 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це
фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи
замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з
підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Згідно
з п. 1, 6, ч. 1 ст. 4 вказаного Закону споживачі під час укладення, зміни,
виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо)
продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території
України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх
прав державою; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за
захистом порушених прав.
У
п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що
до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення
цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.
Відповідно
п. 3 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону державна політика у сфері житлово-комунальних
послуг ґрунтується на принципі, зокрема, забезпечення функціонування
підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають
житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування, досягнення рівня
економічно обґрунтованих витрат на виробництво таких послуг.
За
змістом п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,
виконавець комунальної послуги зобов`язаний інформувати споживачів про намір
зміни цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до законодавства.
Проаналізувавши
наведені положення законодавства, Верховний суд зазначає, що позов який подано
до органу місцевого самоврядування як до суб`єкта владних повноважень з приводу
визнання протиправними та нечинними нормативно-правових актів в частині, що
становить публічний інтерес виходить
за межі приватно-правового спору між споживачем та продавцем.
ВИСНОВОК: Таким чином, оскарження рішення органу
місцевого самоврядування, як суб`єкта владних повноважень з приводу визнання
протиправними та нечинними нормативно-правових актів в частині, що становить
публічний інтерес виходить за межі приватно-правового спору між споживачем та
продавцем, а отже позивач НЕ звільнений від сплати судового збору.
Матеріал по темі: «Сплата судового збору за вимогою щодо стягнення середнього заробітку»
Теги:
судовий збір, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення
розміру збору, звільнення від сплати, рассрочка, отсрочка уплаты,
судебный сбор, платеж, Верховний суд, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар