Проведення
документальної планової виїзної перевірки ФОП у приміщенні контролюючого
органу…не завжди є
порушенням!!!
25 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного адміністративного суду в рамках справи №
440/1961/19, адміністративне провадження №К/9901/19856/20 (ЄДРСРУ №
101370635) досліджував питання щодо правомірності проведення контролюючим
органом документальної перевірки у приміщенні контролюючого органу на підставі
наказу про призначення документальної планової виїзної перевірки.
За змістом статті 75 ПК України документальною виїзною
перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника
податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого
проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається
перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово аналізував
положення ПК України, які регулюють питання проведення документальних виїзних
перевірок і документальних невиїзних перевірок, та висловлював позицію, що Податковий кодекс України не
передбачає право посадових осіб контролюючого органу на проведення
документальної виїзної перевірки в приміщенні податкового органу
(зокрема, але не виключно, постанови від 13 червня 2019 року у справі № 825/1747/17, від 17 травня 2019 року у справі № 804/254/18, від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, від 23 квітня 2020 року (справа №826/20146/15), від 24 січня 2019 року (справа №805/1941/17-а), від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16).
Водночас, у справі № 825/1747/17
були встановлені обставини, що на запит контролюючого органу позивач (ТОВ)
надав відповідь про неможливість надання пояснень та первинних документів для
проведення позапланової виїзної перевірки у зв`язку з їх вилученням на підставі
ухвали слідчого судді згідно з протоколом обшуку. У зв`язку з відсутністю
документів податковий орган здійснив невиїзну перевірку в приміщенні
контролюючого органу, за наслідками якої встановив порушення норм податкового
законодавства і склав акт перевірки. Верховний Суд на підставі таких обставин
дійшов висновку про протиправність проведеної перевірки, оскільки неможливість
проведення виїзної перевірки не може мати наслідком автоматичного проведення
контролюючим органом невиїзної документальної перевірки. Неможливість
проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника
податків має бути пов`язана з недопуском посадових осіб контролюючого органу до
проведення перевірки, що у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом
про недопуск.
У постанові від 21 січня 2021 року у справі №822/2357/16 Верховний Суд дійшов висновку, що за
наявності відмови позивача (ФОП) у допуску до проведення перевірки у
відповідача (ДПІ) відсутні правові підстави для її проведення у приміщенні
контролюючого органу.
Примітка: Складення акта
недопуску відповідно до вимог пункту 81.2 статті 81 ПК України унеможливлює подальше проведення
контролюючим органом перевірки (22 квітня 2021 року
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в
рамках справи № 820/2993/16,
адміністративне провадження № К/9901/28098/18 (ЄДРСРУ № 96498087).
У справі № 804/254/18
були встановлені обставини, що акт про недопуск позивачем (ФГ) до проведення
перевірки складено не було, а голова ФГ ознайомився з наказом про призначення позапланової
виїзної перевірки та направленням на її проведення вже після початку її
проведення у приміщенні контролюючого органу. Верховний Суд дійшов висновку, що
оскаржуваний наказ було прийнято контролюючим органом за відсутності
законодавчо визначених підстав для призначення документальної позапланової
виїзної перевірки та фактично на його підставі проведено документальну невиїзну
перевірку, у зв`язку з чим погодився з рішенням суду першої інстанції про
наявність підстав для задоволення позову і скасування наказу.
У справі № 808/881/16
були встановлені обставини, що начальником Інспекції видано наказ про
проведення планової виїзної документальної перевірки ФОП з питань повноти
нарахування та сплати ПДФО та ЄСВ Цього ж дня оформлено повідомлення про проведення
перевірки. На підставі вказаного наказу та направлень на проведення перевірки
ревізорами-інспекторами здійснювалися виходи за податковою адресою ФОП, однак,
у зв`язку із відсутністю відповідача за вказаною адресою працівниками
контролюючого органу було складено відповідні акти про неможливість вручення
направлень на проведення планової перевірки. В результаті, перевірку проведено
в приміщенні контролюючого органу. Визнаючи таку перевірку протиправною,
Верховний Суд виходив з того, що відповідачем в порушення положень податкового
законодавства, за ініційованої до проведення документальної планової виїзної
перевірки позивача, фактично, внаслідок відсутності платника податків за
податковою адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого
органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням ФОП.
Водночас суд зазначив, що відсутність платника податків за податковою адресою
не є тотожною відмові останнього від проведення перевірки та не дає підстав для
подальшого проведення контролюючим органом перевірки в приміщенні останнього.
Рішення ж щодо допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення
перевірки позивач не приймала.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати
з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів
Касаційного адміністративного суду, залишаючи без змін судові рішення про
задоволення позову, виходив з того, що у справі встановлені обставини
несвоєчасного отримання позивачем наказу про проведення перевірки (в день
проведення перевірки), а також факт проведення перевірки в приміщенні
управління ДФС. Колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що
призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням
підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки на обов`язковий
письмовий запит контролюючого органу позивачем були надані пояснення та їх
документальні підтвердження в строк, передбачений вищезазначеною нормою, проте,
відповідачем не було надано доказів того, що ним проводилась будь-яка оцінка та
аналіз наданих позивачем пояснень та їх документального підтвердження, і за їх
результатами контролюючий орган дійшов висновку, що такі пояснення та документи
не усувають сумніви щодо можливих порушень допущених Підприємцем. Також колегія
суддів погодилася з висновком про порушення відповідачем абзацу п`ятого
підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, оскільки фактично перевірку
позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні
контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки.
У постанові від 10 вересня 2021 року у справі №500/1791/19 Верховний Суд зазначив, що невихід
посадових осіб відповідача за місцезнаходженням ФОП позбавив останнього можливості
скористатися передбаченим статтею 81 ПК України правом недопуску уповноважених
осіб контролюючого органу до перевірки.
Отже, Верховний суд робить висновок, що у зазначених справах
поряд із обставинами проведення виїзної перевірки у приміщенні контролюючого
органу були встановлені обставини порушення контролюючими органами інших норм
ПК України, які вплинули на реалізацію платниками податків своїх прав, зокрема,
з надання необхідних для перевірки документів, що, відповідно, впливає на
висновки контролюючого органу, здійснених за наслідками такої перевірки.
Водночас, предметом розгляду Верховним Судом були і інші
справи, зокрема, №815/2234/17 (постанова від
16 квітня 2021 року).
У справі № 815/2234/17
Верховний Суд дійшов висновку, що виїзд платника податків за кордон не є
підставою для нездійснення контролюючими органами документальної планової
виїзної перевірки, а відповідно і неможливість проведення такої за
місцезнаходженням платника податків. Колегія суддів зазначила, що позивач та
його представник були повідомлені про призначену перевірку і фактично перевірка
була проведена на підставі первинних документів фінансово-господарської
діяльності Підприємця, які були надані контролюючому органу слідчим СВ, що
підтверджується відповідним листом, який наявний в матеріалах справи, а тому
колегія суддів погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про
правомірність здійсненої перевірки ФОП.
Таким чином, аналіз
судової практики Касаційного адміністративного суду
у складі Верховного Суду дає підстави для висновку, що правомірність проведення
документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу залежить від
обставин та умов, які передували її проведенню та призвели до того, що
перевірка проведена у приміщенні контролюючого органу. Якщо зміна місця
проведення перевірки відбулася безпідставно, без згоди на це платника податків
та без забезпечення йому права на участь у проведенні такої перевірки, то така
може бути визнана протиправною. Однак, якщо ж це відбулося з об`єктивних
причин, за відсутності заперечень з боку платника податків і при цьому право
платника податків на участь було забезпечено (незалежно від того, чи
скористався платник податків таким правом), то така перевірка не може бути
визнана протиправною.
(!!!) Отже, на думку
Верховного суду, саме по собі проведення виїзної перевірки у приміщенні органу
державної податкової служби не свідчить про допущення контролюючим органом
порушень норм ПК України, які тягнуть за собою протиправність рішень, прийнятих
за наслідками такої перевірки.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо
податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного
суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18 також зазначав, що незалежно від
прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до
перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом
перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник
податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом
вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони
зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким
підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу
чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність
рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки
підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021
року у справі №816/228/17 сформулювала
правовий висновок, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу
при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову,
але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за
наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є
не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої
перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність
висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на
обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Отже, у питаннях дотримання контролюючими органами процедури
проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення
платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені ПК України, а у
разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість
висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на
підставі яких прийняті рішення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник
податків - фізична особа зобов`язана визначити свою податкову адресу. Податковою
адресою платника податків - фізичної особи визнається місце проживання, за яким
вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник
податків - фізична особа може мати одночасно не більш однієї адреси.
За змістом пунктів 16.1.13 пункту 16.1 статті 16 і 20.1.13
пункту 20.1 статті 20 ПК України праву контролюючих органів доступу під час
проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого
майна, кореспондує обов`язок платників допускати посадових осіб контролюючого
органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій
(крім житла громадян).
Верховний суд вважає доречними доводи заявника
касаційної скарги про те, що статтею 30 Конституції України кожному
гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до
іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за
вмотивованим рішенням суду.
Отже, у подібних до цієї справи правовідносинах перевірці
підлягають обставини, які зумовили проведення призначених документальних
виїзних перевірок фізичних осіб-підприємців та/або фізичних осіб - платників
податків у приміщенні контролюючого органу, а також те, чи висловлював платник
податків заперечення проти проведення перевірки у такому організаційному
порядку. Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у
постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, порушення, допущені
під час призначення і проведення перевірки, можуть бути підставою для
скасування рішень контролюючих органів у випадку, якщо такі порушення вплинули
або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за
результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність
прийнятого за результатами перевірки рішення.
ВИСНОВОК: За висновком
Верховного суду: сам факт проведення документальної виїзної перевірки фізичної
особи-підприємця у приміщенні контролюючого органу не є беззаперечною підставою вважати
перевірку протиправною і такою, що тягне за собою скасування
прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.
Між тим, слід безкомпромісно вказати, що Податковий кодекс
України не передбачає право
посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної виїзної
перевірки в приміщенні податкового органу…, а у випадку
незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії
підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Наведене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду,
викладених в постановах Верховного Суду від 17.03.2018 р. у справі № 1570/7146/12, від 24.10.2018 р. у справі № 808/1746/15, від 04.02.2019 р. у справі № 807/242/14, від 27.05.2021 р. у справі №140/2336/19 та ін.
Матеріал по темі: «Проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні ДФС»
Теги: документальна, позапланова, виїзна, податкова
перевірка, в приміщенні податкового органу, оскарження наказу на податкову
перевірку, надання відомостей на запит, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар