Відсутність у платника необхідних працівників, податкові порушення по
ланцюгу постачання, наявні кримінальні справи та отриманні свідчення (без
постановлення вироків), відсутність транспорту та іншого матеріально-технічного
забезпечення
05 листопада 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 540/1067/19, адміністративне провадження №
К/9901/23011/21 (ЄДРСРУ № 100856748) досліджував питання щодо відсутності у
платника необхідних працівників, податкові порушення по ланцюгу постачання,
наявні кримінальні справи та отриманні свідчення (без постановлення вироків),
відсутність транспорту та іншого матеріально-технічного забезпечення.
Так, у постанові від 06 жовтня 2021
року по справі №200/6721/20-а Верховний Суд
вказав на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових
наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження
сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так
і спростовувати реальність господарських операцій.
ВАЖЛИВО: Ні наявна у
контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента
достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів не є достатніми
підставами для висновку про нереальність господарських операцій.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав
про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність
достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання
податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав
реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для
використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником
товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи
правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про
порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат
чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт,
послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення
права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну
діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які
свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та
злагодженість дій між ними.
Аналогічна правова позиція викладена,
зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року по справі №813/5082/15 та від 05 березня 2021 року по справі
№ 826/23914/15.
Верховний суд в своїй постанові від 20
жовтня 2021 року у справі № 640/21204/19,
адміністративне провадження № К/9901/28610/21 (ЄДРСРУ № 100512558)
підтримує позицію, що сам по собі факт порушення кримінальних справ, так само
як і отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в
рамках таких кримінальних справ, не є беззаперечним доказом, що підтверджує
відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених
позивачем та його контрагентами.
Питання можливості врахування
матеріалів досудового розслідування кримінального провадження, зокрема,
протоколу допиту, під час вирішення адміністративних справ означеної категорії
теж вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (постанови від 17 червня 2021
року у справі №826/1158/18, від 1 липня 2021
року у справі №822/1722/18, від 6 жовтня 2021
року у справі №2340/2731/18, тощо).
Правова позиція у наведених вище
рішеннях зводиться до наступного: в силу положень Кримінально процесуального
кодексу України протокол
допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до ухвалення
вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно
за умови підтвердження таких показань особою у судовому засіданні під час
розгляду справи, чого в межах даної справи здійснено не було.
Факт податкового правопорушення не може обґрунтовуватись фактом існування
кримінальної справи, в тому числі, щодо контрагента платника податків. До
винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення, протоколи
допиту чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого
судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій не можуть вважатись належним доказом в
адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в
адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному
провадженні, який набрав законної сили.
Окрім того, суд зауважує, що під час
проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним
стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально
поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що
контрагенти, можливо, і мають наміри на порушення податкового законодавства.
Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту
узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків
з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими
діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників
податкової звітності за такими операціями.
ВИСНОВОК: З урахуванням вимог процесуального закону, а саме обов’язку доведення
неправомірних дій платника податків саме податковим органом і виключно у
судовому засіданні, повинно бути доведено порушення податкового законодавства
як пов’язаного контрагента так і платника податків… між тим, в силу принципу
диспозитивності судового процесу, платником все це може бути спростовано на
доказовому рівні.
Матеріал по темі: ««Фіктивний директор» та протоколи допиту в якості доказів по справі»
Теги: ступінь деталізації, господарські
операції, наявність кримінального провадження, податкова перевірка, налоговая,
акт проверки, контрагент, уголовное дело, допит свідка, протокол допроса,
судова практика, Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар