Забезпечення нормативу на працевлаштування осіб з інвалідністю для
роботодавців при перевірках Фонду соціального захисту інвалідів
03 листопада 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 360/1849/19, адміністративне провадження №
К/9901/31906/19 (ЄДРСРУ № 100823819) досліджував питання щодо забезпечення нормативу
на працевлаштування осіб з інвалідністю для роботодавців при перевірках Фонду
соціального захисту інвалідів.
Основи соціальної захищеності осіб з
інвалідністю в Україні і гарантії для них щодо рівних з усіма іншими
громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній
сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість
особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і
громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями,
здібностями і інтересами визначає Закон № 875-XII.
Частиною першою статті 18 Закону №
875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на
працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання
роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств,
установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до частини першої статті 19
Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі
підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних
осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць
для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків
середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а
якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19
вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому
числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю,
фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують
кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до
нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують
працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць
округлюється до цілого значення.
Частиною першою статті 20 Закону №
875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі
підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні
особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність
працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим
статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального
захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається
в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в
установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських
організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману
працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з
інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ,
організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб
з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір
адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для
працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю,
визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на
підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у
фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не
поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за
рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Так, відповідно до частин першої та
другої статті 218 Господарського кодексу України підставою
господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є
вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських
відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського
зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не
доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення
господарського правопорушення.
Санкції застосовуються до суб`єктів
господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення
встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а
тому є
адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано
у статті 20 Закону № 875-XII.
Згідно з пунктом 4 частини третьої
статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість
населення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом
виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі
статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової
міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове
вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці,
у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств,
установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників
підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності
та господарювання за два місяці до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання
підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що
використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування
інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у
редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), інформацію про
наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування
інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як
платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за
погодженням з Держкомстатом.
Наказом Міністерства соціальної
політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН
«Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яка подається за наявності у
роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі
дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після
створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче
місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений
трудовий договір з найманим працівником.
Системний аналіз вищезазначених норм
законодавства дає підстави для висновку, про те, що підприємства, установи,
організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:
- виділяти та створювати
робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні
робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- надавати державній службі
зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю
інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та наказом № 316;
- звітувати Фонду
соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з
інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;
- у разі невиконання такого
нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Водночас обов`язок підприємства щодо
створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком
підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця.
Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в
частині першій статті 18 Закону № 875-XII.
Аналогічна позиція викладена, зокрема в
постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №
П/811/693/17, від 13.06.2018 у справі №
819/639/17, від 20.05.2019 у справі №
820/1889/17, від 13.05.2021 у справі №
260/554/19, від 11 серпня 2021 року у справі №
260/557/19, від 11 серпня 2021 року у справі №
825/1790/18
ВИСНОВОК: Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу
працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по
створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб
та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи,
але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від
нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на
підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти
працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Матеріал по темі: «Відповідальність за відмову в працевлаштуванні осіб з інвалідністю»
Немає коментарів:
Дописати коментар