Судова процедура стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі
орендної плати за землю
27 жовтня 2021 року Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 922/3114/20 (ЄДРСРУ № 100643973) досліджував
питання зокрема щодо судової процедури стягнення безпідставно
збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.
Главою 83 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з
безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними
інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212
ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),
зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і
тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу
застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна
було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком
події.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК
України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну,
характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних -
приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди
є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях.
Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим
є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок
іншої.
Кондикційні зобов`язання виникають за
наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою
(набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна
відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно
набувалося, згодом відпала.
Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте
(збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом
відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути
тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналогічний правовий висновок викладено
в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного
Суду України від 30.11.2016р. у справі №
922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі №
922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №
922/207/15 і № 922/5468/14, від
14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.
За змістом частини 1 статті 181
Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість)
належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці,
переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно
пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого
майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових
приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту
нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким
чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується
його користування спірною земельною ділянкою.
В цьому випадку відсутність документів,
що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути
визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне
використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду
від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18).
Згідно зі статтею 206 ЗК України
використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна
ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов`язковий платіж у
складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або
орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт
14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)
в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов`язковий
платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток
(паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки
державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить
орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136
пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним
законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і
"орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної
власності".
Оскільки відповідач не є власником або
постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом
плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за
землю для нього як землекористувача є орендна плата
(підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125
Земельного кодексу України та положень статті 1212 ЦК України слідує, що до
моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну
ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування
земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору
оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за
своїм змістом кондикційними.
Аналогічний правовий висновок викладено
в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від
20.11.2018 у справі № 922/3412/17
(провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №
320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Аналогічні висновки викладені в постанові
Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та
права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.
Отже, фактичний користувач земельної
ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної
ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею,
зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини
1 статті 1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від
20.09.2018 у справі № 925/230/17
(провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з
власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати
згідно із статтями 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування
без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності,
на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: а) чи наявні
правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної
ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства;
в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним
збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а
саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено
в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №
922/981/18.
ВИСНОВОК: Отже, розглядаючи вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів у
розмірі орендної плати суд зобов`язаний встановити, зокрема: фактичного
користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок
власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування
ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для
використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; площу земельної
ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства;
в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов`язані із безпідставним
збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а
саме на підставі нормативної грошової оцінки землі, а отже, встановлення саме
таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення судового
спору.
Матеріал по темі: «Стягнення орендної плати за землю, яка не сформована, як об`єкта цивільних прав»
теги: кондикційне зобов’язання,
розрахунок орендної плати на припущеннях, неточна площа земельної ділянки,
перехід права власності на земельну ділянку, орендна плата, арендная плата,
земельна ділянка, цілісність об’єкту нерухомості, припинення право власності,
оренда землі, перехід користування, земельної ділянки, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар