Адвокат Морозов (судовий захист)
Коли повернення виконавчого документа стягувачу є підставою для
скасування арешту на майно?
На перший погляд повернення виконавчого документа стягувачу є
аналогічним закінченню виконавчого провадження, оскільки будь-які дії державним
виконавцем після цього не здійснюються, а саме виконавче провадження фактично
закінчується…
На зазначене питання у своєму рішенні від 17 січня 2018 року по
справі № 910/8019/15-г (ЄДРСРУ
№ 71718810) надав відповідь Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду.
Суд вказав що у разі повернення виконавчого документа
стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України
"Про виконавче провадження" (у редакції на час виникнення відносин),
виконавче провадження не є закінченим. При цьому, державному виконавцю не
надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого
документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути
звернуто стягнення.
Більше того, повернення виконавчого документа стягувачеві, у
зв'язку з відсутністю майна у боржника, не
є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з
приписами статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
Вказана позиція не нова, адже такої думки притримувався і Вищий
спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №
6-6568св17.
Між тим нова редакція Закону України «Про виконавче провадження»
у ст. 37 містить перелік обставин за настанням яких виконавчий документ
повертається стягувачу, а саме:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого
документа;
2) у
боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені
виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна
виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника,
нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке
можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не
здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43
цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого
документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити
особу боржника, з’ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце
проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли
виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою
годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими
мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть
бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно,
яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають
виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку із втратою годувальника, а
також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби
боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня
оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено
рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на
майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які
можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій
стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у
випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють
примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім
рішень немайнового характеру.
Ч. 5 ст. 37 Закону передбачає, що повернення виконавчого
документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його
права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків,
встановлених статтею 12 цього Закону (протягом
трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та
виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які
можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом
трьох місяців, а також у справах про стягнення аліментів,
відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження
здоров’я, втрати годувальника тощо - протягом
усього періоду, на який присуджені платежі).
В свою чергу ст. 39 та 40 Закону передбачають підстави та
наслідки закінчення виконавчого провадження.
Необхідно наголосити на ч.3 ст. 37 Закону (повернення
виконавчого документа стягувачу), якою передбачено, що у разі повернення
виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч.1 цієї статті арешт з майна знімається (у
випадках коли стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого
документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване
під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути
стягнення; та у випадках запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника крім
рішень немайнового характеру).
ВИСНОВОК: Приписами наведеного Закону передбачено винесення
постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності
у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (тобто, коли рішення суду
фактично не виконано), що не є підставою для зняття накладеного арешту на майно
боржника.
Більше того, ніщо не перешкоджає боржнику добровільно виконати
рішення суду, що є його обов’язком згідно з вимогами ст. 129 Конституції, після
чого арешт з майна може бути знято відповідно до закону.
Теги: виконавче
провадження, исполнительное производство, повернення виконавчого документу,
зняття арешту, майно боржника, винесення постанови, державний виконавець,
боржник, стягувач, судова практика, Адвокат Морозов
