Факт придбання майна в шлюбі як безумовна підстава для спільної сумісної власності подружжя

 

Адвокат Морозов (судовий захист)

Верховний суд: чи достатньо факту придбання майна в шлюбі для визнання його спільною сумісною власності подружжя?

07 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 161/11050/25, провадження № 61-8828св26 (ЄДРСРУ № 140388172) в рамках справи досліджував питання щодо чи достатньо факту придбання майна в шлюбі для визнання його спільною сумісною власності подружжя.

У частині першій статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з`ясувати час та джерела його придбання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає указаним умовам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Майно не набуває режиму спільної сумісної власності автоматично:

-       ані факт перебування у шлюбі,

-       ані сам факт проведення ремонту чи реконструкції,

-       ані оформлення дозвільних документів і державна реєстрація права власності на реконструйований об`єкт не звільняють від доказування обох умов (1. збільшення майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат; 2. затрат другого з подружжя), передбачених статтею 62 СК України.

(02 вересня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 463/6960/23, провадження № 61-8131св26, ЄДРСРУ № 139404328).

ВИСНОВОК: Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

  

 

Матеріал по темі: «Відчуження одним із подружжя спільного майна: справедлива сатисфакція»

 

 

Теги: шлюб, поділ майна, цивільний шлюб, гражданський брак, без реєстрації шлюбу, раздел имущества, спільна сумісна власність,  продавець, покупатель, подружжя, нотаріус, оформлення угоди, распоряжение имуществом, згода іншого із подружжя, відчуження, купівля-продаж, Верховний суд, судовий захист, Адвокат Морозов