Адвокат Морозов (судовий захист)
Існування на час примусової реалізації майна чинного
арешту накладеного в рамках кримінального провадження за ухвалою слідчого судді
01 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 903/214/25 (ЄДРСРУ № 140230439) досліджував
питання щодо наявності арешту на майно боржника, накладеного у межах
кримінального провадження як перешкоди для реалізації такого майна, в т.ч.
шляхом проведення аукціону.
Скарга на дії чи / бездіяльність виконавця є формою
звернення за судовим захистом порушених прав (інтересів) сторін та учасників, з
метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у
відповідній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2024 у
справі № 921/357/20).
Відповідно до статті 18 Закону України "Про
виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених
законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно,
своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи
примусового виконання у спосіб та в порядку, встановлені виконавчим документом
і законом.
Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України
"Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт
нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи
щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також
перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Водночас, арешт, накладений в межах кримінальної
справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з
частиною другою статті 131 КПК України і його скасування відбувається в
порядку, визначеному статтею 174 КПК України (подібні висновки викладені у
постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 335/12096/15-ц та від
23.05.2018 у справі №
569/4374/16-ц. Отже, зняття попереднього арешту з майна у цій справі є
можливими лише за наявності підстав і в порядку передбаченому спеціальним
законодавством, що виключає будь-які дії
з його відчуження (в т.ч. примусової реалізації).
Зважаючи на положення статті 19 Конституції України та
статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець (приватний /
державний) повинен вчиняти виконавчі дії не лише із дотриманням цього Закону, а
й відповідно до інших нормативно-правових актів, додержання яких є обов`язковим
при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного
виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін
виконавчого провадження.
За змістом статті 533 КПК України, зокрема, ухвала
суду, яка набрала законної сили, обов`язкова для осіб, які беруть участь у
кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів
державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і
підлягають виконанню на всій території України. Обов`язковість судового рішення
відноситься до основних конституційних засад судочинства та є однією з важливих
складових принципу правової визначеності. Статтею 1291 Конституції України
визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному
законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Існування на час здійснення примусової реалізації
спірного майна чинного арешту, накладеного обов`язковим до виконання судовим
рішенням - ухвалою суду до відкриття виконавчого провадження, як і відсутність
відомостей про скасування зазначеного арешту на момент відкриття виконавчого
провадження та проведення електронного аукціону й наявність у Реєстрі речових
прав чинного запису про арешт спірного майна, є визначальним та юридично
значимим для застосування наведених висновків у цій справі.
У справі № 902/133/24 Верховний Суд виходив з положень статей 18, 50
Закону України "Про виконавче провадження", статей 170, 174, 533 КПК
України та встановлених судами обставин щодо існування чинного арешту майна у
кримінальному провадженні. Верховний Суд зазначив, що за відсутності доказів скасування такого арешту він є перешкодою для
реалізації відповідного майна, у т.ч. шляхом проведення електронного аукціону.
Отже, накладений в межах кримінального провадження
арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації
такого майна, в т.ч. шляхом проведення аукціону (постанови Верховного
Суду від 09.02.2024 у справі №
902/1126/22, від 12.01.2026 у справі № 902/133/24).
ВИСНОВОК: Відповідно, чинний арешт спірного майна, накладений у
межах кримінального провадження та не скасований у визначеному КПК України
порядку є перешкодою для його подальшої примусової реалізації.
Матеріал по темі:
«Апеляційне
оскарження ухвали слідчого судді про скасування чи відмову у скасуванні арешту
майна»
Теги: оскарження ухвали слідчого судді, арешт майна,
зняття арешту з майна, клопотання про скасування арешту, накладення арешту,
апеляційне оскарження ухвали слідчого суді, власника, судова практика, Адвокат
Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар