Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд: закінчення строку дії договору не є
підставою для припинення визначених ним зобов`язань і такий договір не підлягає
розірванню в судовому порядку
11 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 925/1565/24 (ЄДРСРУ № 130129682) досліджував
питання щодо закінчення строку дії договору не є підставою для припинення
визначених ним зобов`язань і такий договір не підлягає розірванню в судовому
порядку.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання
припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором
або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається
лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється
виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України,
якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно
підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для
припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК
України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо
дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.
(!) Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за
ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не
звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує
відповідне зобов`язання.
Так, за загальним правилом, закріпленим у частині
першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 188 ГК України,
розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього
загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору
передбачене договором або законом.
Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК
України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу
однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших
випадках, встановлених договором або законом.
У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки
розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов`язання
сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору,
якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому
порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про
розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення
того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже наслідком
розірвання договору є припинення зобов`язання, що виникли між сторонами на
підставі такого розірваного договору.
Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного
Суду розірвано може бути лише чинний (такий,
що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового
рішення) договір.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах
від 07.08.2018 у справі №
910/7981/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20 та від
18.11.2019 у справі №
910/16750/18.
Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі
вимогу про розірвання договору (у даному випадку додаткових угод до договору)
суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та
оцінки пов`язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.
При цьому застосування приписів статей 651, 653 ЦК
України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину,
якого стосується спір.
Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є
час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої
обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його
укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть
встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли
до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від
відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Верховний Суд зазначає про те, що Велика Палата
Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов`язання"
і "термін виконання
зобов`язання" відзначила таке:
"29. Поняття "строк договору",
"строк виконання зобов`язання" та "термін виконання
зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України
строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія,
яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є
певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має
юридичне значення.
31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями,
днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка
має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
32. Строком договору є час, протягом якого сторони
можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору
(частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту
укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть
встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до
укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку
договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало
місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
33. Відтак, закінчення строку договору, який був
належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від
відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під
час дії договору.
34. Поняття "строк виконання зобов`язання" і
"термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК
України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений
строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. З огляду на викладене строк (термін) виконання
зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від
нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання
за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного
виконання вказаного зобов`язання".
Отже, "строк дії договору" та
"строк/термін виконання зобов`язання" за своїм юридичним змістом не є
тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між
сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один
від одного.
ВИСНОВОК: Наслідком розірвання
договору є припинення зобов`язання, а тому розірвано може бути лише
чинний договір, оскільки "строк
дії договору" та "строк/термін виконання зобов`язання" за своїм
юридичним змістом не є тотожними поняттями.
Матеріал по темі: «Позов про розірвання договору строк дії якого закінчився»
Теги: розірвання договору,
строк дії договору, закінчення строку дії договору, припинення договірних
відносин, виконання договору, невиконані зобовязання, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
