Адвокат Морозов (судовий захист)
Стягнення 3 % річних та інфляційні втрат за порушення
строків виконання грошового зобов`язання за депозитним договором
04 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду № 757/24181/20-ц,
провадження № 61-1080св25 (ЄДРСРУ № 132314975) досліджував питання щодо
стягнення 3 % річних та інфляційні втрат за порушення строків виконання
грошового зобов`язання за депозитним договором.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію
(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або
утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання
його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої
статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений
термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням
зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених
змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не
приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений
договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій
або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені
клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений
строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті
вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону
України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за
договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від
другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,
зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в
іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах
видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу
зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором
банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані
проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського
вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в
розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський
вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до
дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з
інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1070 ЦК України за
користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує
проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено
договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на
рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не
встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Частиною другою статті 1070 ЦК України передбачено, що
проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у
розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені
договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним
договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або
третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Таким чином, строковий договір банківського вкладу
покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на
неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого
договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в
разі невиконання зобов`язань не припиняє зобов`язальних правовідносин, а
трансформує їх в охоронні, що містять обов`язок відшкодувати заподіяні збитки,
встановлені договором чи законом.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові
від 26 лютого 2025 року у справі № 757/32339/18-ц (провадження № 61-3014св24).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України
боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора
зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І
«Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою
дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які
регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих
видів зобов`язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох
процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності
боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом
захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних
втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів
та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти
нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи
виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
З моменту розірвання договору вкладу нарахування
передбачених договором процентів припиняється, а права та інтереси позивача
забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки
прострочення виконання грошового зобов`язання.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю
правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне
повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які
підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про
відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від
простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами,
встановлені договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04
червня 2019 року в справі №
916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказано, що законодавство не пов`язує
припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого
провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про
стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не
позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625
ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за
договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного
боргу.
ВИСНОВОК: Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою
статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового
зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування
коштами, строки сплати яких визначено договором.
Матеріал по темі: «Стягнення банківського вкладу у разі неналежного оформлення договору»
Теги: банк, депозит, вклад, кредит, клієнт, договір,
гроші, власність, шкода, збитки, інфляційні витрати, депозитний договір,
прострочення, клієнт банківської установи, судова практика, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар