Адвокат Морозов (судовий захист)
Встановлення судом факту смерті військовослужбовця в
районі проведення бойових дій або оголошення особи померлою
29 жовтня 2025 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 334/9435/24, провадження
№ 61-2767св25 (ЄДРСРУ № 131648829) досліджував питання щодо встановлення судом
факту смерті військовослужбовця в районі проведення бойових дій або оголошення
особи померлою.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного
судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження
наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав,
свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих
немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності
неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 293 ЦПК України
суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є
ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації
актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі
неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану
факту смерті (пункт 8 частини 1 статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти
за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою
від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру (пункт 9 частини 1 статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово
окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи
надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК
України).
(!!!) Вказані процедури є відмінними між собою, мають певні особливості та різні
правові наслідки.
Щодо оголошення особи померлою (стаття 46 ЦК
України та статті 305-309 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України фізична
особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може
бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних
дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу
померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно із частиною 3 статті 46 ЦК України фізична
особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про
це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю
або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у
зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від
дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою
встановлюється ЦПК України (частина 4 статті 46 ЦК України).
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про
визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем
проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за
місцезнаходженням її майна.
Згідно із частиною 1 статті 306 ЦПК України у заяві
про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну
особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що
підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що
загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що
дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина
померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Оголошення
фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням
припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня
ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти
(докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу
припускати смерть такої особи (постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025
року у справі № 357/9150/24,
провадження № 61-2282св25).
Таким чином, оголошення померлим (смерть in absentia)
- це судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного
проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом
встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до
фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм
наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою
суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент
розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо.
Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у
зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (постанова Верховного Суду від 02 квітня
2025 року у справі № 465/3147/22, провадження
№ 61-1296св24).
ВАЖЛИВО: Цивільним законодавством передбачено декілька підстав для оголошення
фізичної особи померлою: по-перше,
тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної
особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за
обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель
від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної
особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну
особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може
бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи
спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру; по-четверте,
якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона
може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення
воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до
спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців ( постанова Верховного
Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11
грудня 2024 року в справі №
755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку
строку, передбаченого частиною 2 статті 46 ЦК України, для оголошення судом
фізичної особи померлою.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині 2 статті 46 ЦК України йдеться
про воєнні дії, збройний конфлікт, а
не про воєнний стан. Не
можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати
стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на
всій території України.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку
обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію
своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної
особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти
на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного
конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи
померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які
заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк
забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової
інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які
могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів
і суспільства загалом.
(!!!) Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування
воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б
непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб,
членів сімей Захисників і Захисниць України.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може
оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня
закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або
від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така
подія хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення
активних дій.
ВИСНОВОК: Виходячи зі змісту статей 43, 46 ЦК України, Верховний
суд висновує, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи,
зокрема у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про
цей факт, правильним буде звернення до
суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46
ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи
(пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України), що узгоджується з висновками,
викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року
в справі № 755/11021/22 (провадження
№ 14-94цс24)).
Встановлення факту смерті можливе лише за наявності
незаперечних доказів, які достовірно свідчать про смерть особи у точно визначений час та за конкретних
обставин.
Подібні висновки сформульовані в постанові Верховного
Суду від 24 червня 2025 року в справі № 740/3257/23.
Немає коментарів:
Дописати коментар