Адвокат Морозов (судовий захист)
Стягнення грошових коштів за договорами банківського
вкладу, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального
правопорушення), вчиненого службовими особами банку
04 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 446/2145/21, провадження
№ 61-4465св24 (ЄДРСРУ № 121471921)
досліджував питання щодо договору банківського вкладу.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України
зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності
таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання
припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором
або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є
укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов
договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір
(оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за
договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від
другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла,
зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в
іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах
видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу
зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором
банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані
проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського
вкладу (стаття 1060 ЦК України).
(!!!) Таким чином,
договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається
укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь
вкладника грошової суми (вкладу).
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк
обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та
повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не
звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має
право мирно володіти своїм майном.
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого
протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на
фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному
законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги,
можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні
цього положення (Suk v. Ukraine, № 10972/05, § 22, ЄСПЛ, від 10 березня 2011
року).
Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав
людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам
згідно зі статтею 1 Першого протоколу і не заперечується, що заявники можуть
забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (Gayduk and
others v. Ukraine, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99,
48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99,
51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00,
ЄСПЛ, від 02 липня 2002 року).
Вирішуючи питання про стягнення грошових коштів за договорами
банківського вкладу, суди повинні встановити факт укладення відповідного
договору, з`ясувати повноваження сторін на його укладення, факт внесення
грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок, а також дотримання вимог,
передбачених законами та іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської
діяльності, щодо укладення договору банківського вкладу та внесення грошових
коштів.
У пунктах 66-68 постанови Великої Палати Верховного
Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що договір
банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору
банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми
підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката
чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими
нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими
правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є
нікчемним (частина друга цієї статті). Оскільки саме банк визначає
відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори
банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему
контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими
працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та
внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й
через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають
певним вимогам законодавства та/чи умовам договору банківського вкладу) не може
свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору. Відкриття
відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній
валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб
на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу
(депозиту), є обов`язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати
недодержанням сторонами відповідного договору банківського вкладу (депозиту)
його письмової форми.
При цьому саме банк визначає відповідальних
працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу,
оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням
касових операцій. Недотримання уповноваженими працівниками банку вимог
законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо
залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на
підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства
й умовам договору банківського вкладу), та неналежне виконання ними своїх
посадових обов`язків не може свідчити про недотримання сторонами письмової
форми цього договору.
Схожі за змістом правові висновки викладено у
постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14 (провадження
№ 14-90цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14 (провадження № 14-703цс19), від
08 червня 2021 року у справі №
662/397/15 (провадження № 14-20цс21).
Зазначене узгоджується також із правовою позицією
Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
викладеною у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц
(провадження № 61-4447сво18). У вказаній постанові зроблено висновок про те, що
зобов`язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за
відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення
не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не
припиняє їх.
У постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження №
14-20цс21) Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від
висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016
року у справі № 6-352цс16,
наголосила, що в разі пред`явлення позову про стягнення коштів за договорами
банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були
повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого
службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між
вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють
договірні, а не деліктні зобов`язання, оскільки вчинення працівниками банку
злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит
коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує
їх існування та не припиняє їх.
Верховний Суд зауважує, що питання про ступінь вини
працівника банку, який привласнив кошти фізичних осіб (клієнтів), не впливає на
обов`язок банку щодо належного виконання взятих на себе зобов`язань за
відповідними договорами.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у
постановах: від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21 (провадження № 61-14815св21), від 31
серпня 2022 року у справі №
718/1341/21 (провадження № 61-21447св21).
ВИСНОВОК: У разі пред`явлення позову про стягнення
коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних
втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального
правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних
правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного
законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов`язання. Вчинення
працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння
внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і
банку.
Немає коментарів:
Дописати коментар