Адвокат Морозов (судовий захист)
Верховний суд:
забезпечення позову шляхом заборони проводити загальні збори акціонерів або
учасників господарського товариства та приймати ними рішення
26 квітня 2024
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 916/4893/23 (ЄДРСРУ
№ 118650503) досліджував питання щодо забезпечення позову шляхом заборони
проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та
приймати ними рішення.
Інститут вжиття
заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного
юридичного захисту.
Забезпечення
позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав
чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого
є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом
інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та
уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за
змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у
постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від
14.06.2018 у справі №
916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від
11.09.2018 у справі №
922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від
25.01.2019 у справі №
925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні
підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК
України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи
має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на
будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно
ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом
яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом
статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову
полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення
позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних
вимог позивача.
Відповідно до
статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та
(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу
і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні
дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору
або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати
щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого
документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному
порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права
власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього
арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що
містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що
здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках,
передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість
яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Суд може
застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно.
Згідно зі статтею
137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин,
шляхом заборони:
1) проводити
загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати
ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які
прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному
депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр
власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі
(реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних
зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або
учасників господарського товариства;
4) здійснювати
органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування
вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні
повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти
конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Заходи
забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників)
господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною
дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або
корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору (частина десята
статті 137 ГПК України).
13 січня 2023
року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в
рамках справи № 918/531/22 (ЄДРСРУ № 108526220)
вказав, що відповідно до ч.1 ст.30 Закону "Про ТОВ та ТДВ" загальні
збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім
питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом
або статутом товариства.
До компетенції
загальних зборів відповідно до ч.2 ст.30 Закону "Про ТОВ та ТДВ"
учасників належать:
1) визначення
основних напрямів діяльності товариства;
2) внесення
змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності
товариством на підставі модельного статуту;
3) зміна
розміру статутного капіталу товариства;
4) затвердження
грошової оцінки негрошового вкладу учасника;
5) перерозподіл
часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;
6) обрання та
припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової
ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;
7) обрання
одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого
органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру
винагороди членам виконавчого органу товариства;
8) визначення
форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;
9) створення
інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;
10) прийняття
рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;
11) затвердження
результатів діяльності товариства за рік або інший період;
12) розподіл
чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;
13) прийняття
рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення
товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження
порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у
разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів,
затвердження ліквідаційного балансу товариства;
14) прийняття
рішення щодо обліку або припинення обліку часток товариства в обліковій системі
часток;
15) прийняття
інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників.
Оскарження
учасником товариства конкретного рішення загальних зборів, яким змінено
керівника, не означає, що загальні збори товариства не можуть ухвалювати інших
рішень протягом всього періоду розгляду судом такого спору. Якщо ухвалені
загальними зборами рішення потребують реєстрації у ЄДР змін відомостей про юридичну
особу, то суд не може забороняти вчиняти відповідні реєстраційні дії.
Протилежний підхід означатиме блокування господарської діяльності товариства та
надмірне втручання в його справи.
Крім того, зі
змісту ч.3 ст.99 ЦК випливає, що учасники мають право переобрати виконавчий
орган у будь-який момент. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в
будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання
своїх повноважень.
Отже, позов
про визнання недійсним рішення загальних зборів щодо переобрання керівника та
скасування відповідного реєстраційного запису не може бути забезпечений шляхом
заборони здійснювати широке коло реєстраційних дій стосовно ТОВ (реєстрацію змін до відомостей про юридичну
особу, що містяться в ЄДР, про зміну складу та часток засновників / учасників
товариства, зміну особи, що уповноважена вчиняти юридичні дії від імені
підприємства, про зміну органів управління товариства, про зміну
місцезнаходження товариства, про зміну розміру статутного капіталу товариства,
проводити передачу реєстраційної справи товариства).
Так, за
приписами частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням
господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення
судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд
інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного
захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів
фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з
правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості,
викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за
умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне
поновлення в правах.
Верховний Суд
відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити
оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних
заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог
заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між
конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема,
чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в
разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання
рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання
порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом
інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова
Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18 тощо).
Особа, яка
подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із
заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів
наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу
забезпечення позову.
Отже, умовою
застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення,
що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання
рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних
прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності
фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до
забезпечення позову.
Верховний суд
відзначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується
господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення
яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським
судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких
просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або
майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням
належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову
дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із
заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів
сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне
виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок,
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та
охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є
учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові
Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від
05.08.2019 у справі №
922/599/19).
Крім того, під
час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським
судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем
вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах
предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення
позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні
блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб,
що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з
предметом спору.
Отже, під час
вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським
судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем
вимогами.
Аналіз змісту
наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на
запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів
юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у
подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка
звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини
звернення з такою заявою.
(!!!)
Заходи щодо
забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та,
зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної
особи.
Разом з тим,
вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13,
15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському
судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також
має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача)
щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів
забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних
заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти
певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно
чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників
судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально)
виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття
заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та
ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в
межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до
суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Верховний Суд
вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму
застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у
такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного
господарського спору.
У разі
звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при
задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та
досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо
обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів
забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких
заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких
немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу
забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного
захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного
цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова
позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду
у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від
19.11.2020 у справі №910/8225/20,
від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
Разом з тим, як
уже неодноразово відзначалося, вирішуючи питання про забезпечення позову,
господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо
необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності,
обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення
збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із
вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є
учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні
перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
Відповідно до
частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів
забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних
вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, позов не
може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове
рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
ВИСНОВОК: Не
допускається забезпечення позову вживши заходів забезпечення позову шляхом
заборони приймати рішення з усіх питань порядку денного, фактично
заборонивши проведення таких загальних зборів без визначення конкретних рішень, які прямо стосуються предмета спору у
силу положень частини п`ятої статті 137 ГПК України.
Матеріал по темі: «Набуття корпоративних прав спадкоємцями
мажоритарного учасника товариства»
Теги: набуття
корпоративних прав, спадкоємець, мажоритарний учасник товариства, збори, частка
тов, прийняття учасника, виключення учасника, статутний фонд, судова практика,
Верховний суд, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар