Адвокат Морозов (судовий захист)
Належне поштове (не) вручення наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної податкової перевірки до початку її проведення
26 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду в рамках справи № 600/6022/23-а, адміністративне
провадження № К/990/28844/24 (ЄДРСРУ № 121907833) досліджував питання щодо
належного поштового (не)вручення наказу та повідомлення про проведення
документальної позапланової невиїзної податкової перевірки до початку її
проведення.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків,
зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у
постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок,
відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом
перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник
податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом
вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють
протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам,
за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі,
якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих
за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо
наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 судова палата з розгляду справ
щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного
адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище
висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських
функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який
зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону
щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання
перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт
перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною
другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може
визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням
порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення,
прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є
недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного для правильного вирішення справи необхідно
вирішити питання дотримання контролюючим
органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку
із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання
відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства)
з вручення платнику відповідної копії наказу та повідомлення про проведення
документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.
Однак, такі документи разом з поштовим листом повернулися до ГУ ДПС у
Чернівецькій області з відміткою на довідці Укрпошти від 10.01.2023 про
невручення адресату, причина - «за закінченням терміну зберігання». При цьому,
відповідач не заперечує отримання вказаного листа з відповідною відміткою про
невручення його платнику податків саме 10.01.2023, тобто після початку
проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією
та Законами України.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює
Податкового кодексу України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків
та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників
податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів,
повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового
контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу
України (тут і далі на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що
платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та
надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за
власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим
органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених
контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення
перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів
(довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу
письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 Податкового
кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані:
дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим
Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати
порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ,
організацій.
Глава 8 розділу
ІІ Податкового кодексу України визначає
види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також
порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила
поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і
для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення
балансу між публічними і приватними інтересами.
Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення
документальної невиїзної перевірки.
Так, згідно з положеннями абз. 1 та 3 пункту 79.2 статті 79 Податкового
кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться
посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника
(його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого
наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку,
визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення
документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про
дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті
надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення
документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Про
проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або
уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється
наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків
(крім перевірок, передбачених підпунктом
78.1.22 пункту 78.1 цієї статті)
надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки
вручено у порядку, визначеному статтею
42 цього Кодексу, копію наказу про
проведення документальної позапланової перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних
перевірок не обов`язкова (пункт 79.3 статті 79 Податкового кодексу України).
Отже, не зважаючи на те, що пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу
України передбачено необов`язковість присутності платника податків під час
проведення документальних невиїзних перевірок, такий платник податків має
право бути присутнім, що узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту
17.1 статті 17 Податкового кодексу України.
Положення пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України встановлено, що
документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку,
визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням,
податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про
вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з положеннями пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у
разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи
через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом
надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків
рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються
платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з
відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою
відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування
(місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається
врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в
повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, податковим законодавством передбачено два окремих випадки,
коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без
використання електронного кабінету): 1) надіслані за адресою платника
податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або 2) особисто вручені платнику податків або
його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання
документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони
також вважаються врученими 3) у день, зазначений поштовою службою в повідомленні
про вручення із зазначенням причини невручення.
Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79
Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42
Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про
невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник
має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання
вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її
правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за
місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки)
повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права
на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової
дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього
документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків
вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі
неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим
органом відповідної відмітки.
Також, Суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021
року у справі № 816/228/17 колегія
суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими
нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4,
пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів
установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення
перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання
може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про
перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути
ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
Верховний Суд також сформував усталений підхід (зокрема, у постановах
Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 520/8681/18, від 11 червня 2020 року у справі № 823/1606/17, від 12
серпня 2021 року у справі №
640/3605/19), що наказ вважається надісланим контролюючим органом в
порядку, встановленому законом, у разі повернення за закінченням терміну
зберігання поштою наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки,
направленого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим
відправленням.Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного
повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є
встановлення дати, з якої наказ про проведення перевірки вважається врученим у
відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.
З урахуванням положень пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України
такою є дата, зазначена поштовою службою в повідомленні про вручення із
зазначенням причини невручення. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово
наголошував на тому, що суди в обов`язковому порядку повинні встановлювати
причини невручення документів платнику податків та наявності/відсутності
підстав вважати направлену кореспонденцію врученою відповідно до вимог статті
42 Податкового кодексу України, а відтак, і наявністю підстав вважати
платника податків обізнаним про призначення перевірки до її початку.
Також, слід звернути увагу на окремі положення Поряду надання послуг
поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і
користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними
унормований Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (тут і
далі - Правила; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 99 Правил рекомендовані поштові відправлення (крім
рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), рекомендовані
повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані
фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у
приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його
відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до
абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про
надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового
переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення,
поштового переказу.
У разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого
поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним
відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки
вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення,
поштового переказу (пункту 101 Правил).
За правилами абзаців першого, другого пункту 116 Правил у разі неможливості
вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази
зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного
місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів,
міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою
відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових
переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня
надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення,
поштові перекази повертаються відправнику (абзац перший пункту 117 Правил).
Таким чином, Правила надання послуг поштового зв`язку передбачають, що у
разі невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки до
абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження
такого поштового відправлення. Саме ж рекомендоване поштове відправлення ще
протягом одного місяця зберігається об`єктом поштового зв`язку місця
призначення, забезпечуючи тим самим адресату можливість отримати таке поштове
відправлення на підставі вищевказаного повідомлення. Після спливу
встановленого строку зберігання поштове відправлення повертається відправнику з
відміткою - «За закінченням терміну зберігання» (крім виключень, визначених
Правилами). Такий підхід забезпечує адресату можливість отримати надіслане йому
поштове відправлення згодом у разі, якщо з тих чи інших причин він його не
отримав під час виходу працівника поштового оператора за його адресою.
(!!!) Отже, у випадку надіслання копії наказу і повідомлення про проведення
перевірки поштою контролюючий орган має враховувати особливості, пов`язані із
правилами вручення поштових відправлень в Україні.
Верховний Суд звертає увагу, що про обґрунтованість такого висновку
свідчать і зміни, що були внесені законодавцем до пункту 79.2 статті 79
Податкового кодексу України.
Так, Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914-ІХ «Про внесення
змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо
забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01
січня 2022 року, пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України було
доповнено новим абзацом такого змісту: «У разі надіслання (вручення) відповідно
до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу
про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового
повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної
перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою)
платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення
документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної
статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з
дати надсилання такого повідомлення та копії наказу».
Зазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові
Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20.
ВИСНОВОК: З урахуванням викладеного вище, при
призначені податкової перевірки контролюючий орган має враховувати особливості,
пов`язані із правилами надсилання/вручення поштових відправлень в Україні,
оскільки невиконання пункту 79.2 статті 79 ПК України є підставою для
скасування податкових повідомлень-рішень, навіть без дослідження судом фактів
порушення податкового законодавства.
Немає коментарів:
Дописати коментар