Адвокат Морозов (судовий захист)
Забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо виконання зобов`язань за спірним у цій справі договором, тобто заборони виконувати умови спірного договору
17 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/4954/23 (ЄДРСРУ № 121660777) досліджував
питання щодо забезпечення позову шляхом заборони виконувати умови спірного
договору.
За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу
України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та
обов`язків.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 Цивільного
кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків
(частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами першою та другою статті 509 Цивільного
кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)
зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати
майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від
вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від
боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11
цього Кодексу.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій
статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, в якій
закріплений принцип обов`язковості договору, договір є обов`язковим для
виконання сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України гарантується
презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом
недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що
вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття,
зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та
обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до
спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за
ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають
виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді:
коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його
нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке
набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Як вбачається предметом спору у цій справі є недійсність
укладеного між відповідачами у цій справі договору про закупівлю підрядних
робіт за державні кошти. Вимоги заяви прокуратури про забезпечення позову
стосуються встановлення відповідачам заборони виконувати свої зобов`язання за
цим договором про закупівлю послуг (з виконання підрядником передбачених
договором робіт та їх оплати замовником).
Однак, Верховний суд вважає, що такі заявлені
прокуратурою у заяві про забезпечення позову вимоги суперечать встановленому законом принципу обов`язковості виконання
договору та не відповідають презумпції дійсності правочину,
оскільки станом на час їх заявлення договір є дійсним, недійсним не визнаний,
суд у разі задоволення таких вимог встановлює заборону виконання зобов`язань за
дійсним договором, що є обов`язковим до виконання.
Крім того, враховуючи те, що позов про визнання недійсним
договору подається до суду з метою припинити виконання оспорюваного договору,
то вжиття судом у справі, в якій заявлені такі вимоги, заходів забезпечення
позову у вигляді встановлення сторонам спірного договору заборони виконання
зобов`язань за договором, фактично вирішує
заявлені позовні вимоги до розгляду справи по суті судом,
оскільки внаслідок вжиття судом таких заходів виконання сторонами договору
своїх договірних зобов`язань припиняється. Отже, такий спосіб забезпечення
позову про визнання недійсним договору як заборона сторонам спірного договору
виконувати передбачені договором зобов`язання у разі його задоволення судом
фактично підміняє собою судове рішення у справі.
Верховний суд також зазначає про те, що у разі вжиття
судом у справі про визнання недійсним договору заходів забезпечення позову у
вигляді встановлення сторонам спірного договору заборони виконувати передбачені
договором зобов`язання суд фактично втручається у договірні правовідносини
сторін, що є складовою господарської діяльності, блокує їх та порушує при цьому
збалансованість інтересів сторін договору. При цьому, колегія суддів зазначає
про те, що тривале невиконання договору протягом періоду дії встановленої судом
заборони його виконання (у разі вжиття судом таких заходів забезпечення позову)
може призвести до втрати сторонами договору (чи однією із сторін) інтересу до
його виконання, до понесення сторонами договору (чи однією із сторін) витрат
(збитків) (наприклад у вигляді втрат матеріалів, сировини, простою обладнання,
додаткових витрат, пов`язаних з простоєм, сплати штрафних санкцій тощо) та до
виникнення між сторонами договору нових додаткових позовів щодо стягнення таких
збитків, штрафних санкцій тощо. Отже, негативні наслідки від вжиття судом
заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам виконувати
зобов`язання за договором, дійсність якого оспорюється, є неспівмірними з тими
негативними наслідками, зокрема і майновими, що можуть настати в результаті
невжиття судом цих заходів. Та обставина, що вжиті судом заходи забезпечення
позову у вигляді встановлення заборони на виконання договірних зобов`язань
мають тимчасовий характер та стосуються виключно спірного договору, не
спростовують факт втручання суду при вжитті таких заходів в договірні
правовідносини сторін та в їх господарську діяльність, а також не спростовують
факт блокування судом у такому випадку господарської діяльності сторін спірного
договору, пов`язаної з виконанням договору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спорі
про визнання недійсним договору про закупівлю такий спосіб забезпечення позову
як заборона сторонам спірного договору вчиняти дії щодо виконання зобов`язань
за договором не відповідає вимогам розумності,
обґрунтованості і адекватності заходу забезпечення позову,
порушує збалансованість інтересів сторін спірного договору, є неспівмірним із
заявленими позовними вимогами, направлений на втручання у господарську діяльність
сторін спірного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі та
вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Подібні висновки Верховного Суду викладені також і у
постанові Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22, правовідносини в якій є подібними
до правовідносини у цій справі № 916/4954/23,
що розглядається, оскільки також стосуються недійсності договору про закупівлю
підрядних робіт за державні кошти, позовні вимоги були також заявлені
прокуратурою в інтересах держави. Як і в цій справі №
916/4954/23, так і у справі № 916/1324/22 заступник керівника
Суворовської окружної прокуратури міста Одеси подав до суду заяву про
забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом
заборони відповідачу-1 (замовнику) проводити будь-які фінансові операції зі
сплати коштів за спірним договором щодо проведення робіт на об`єкті та заборони
відповідачу-2 (підряднику) проводити будь-які роботи по договору. Отже, вимоги
прокуратури, викладені у заяві про забезпечення позову, поданій у справи №
916/1324/22, також стосуються встановлення судом заборони на виконання
сторонами договору зобов`язань за спірним договором, що є подібним до
правовідносин у цій справі № 916/4954/23.
Верховний Суд у зазначеній постанові від 27 грудня 2022
року у справі №
916/1324/22 дійшов висновку про те, що:
- забезпечення позову шляхом заборони відповідачам
проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за
договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у
розумінні положень статті 137 Господарського процесуального кодексу України;
- застосування такого заходу забезпечення позову, як
заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів,
а відповідачу-2 - проводити будь-які роботи за спірним укладеним між ними
договором призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за
умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв`язку з укладенням
спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову)
неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи;
- забезпечуючи позов у цій справі, суди попередніх
інстанцій не врахували того що, забороняючи відповідачам виконувати умови
договору, вони фактично поставили під сумнів правомірність укладення
оспорюваного правочину та спонукали сторони до невиконання умов укладеного ними
договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не
визнавався.
Аналіз практики Верховного Суду свідчить про те, що
Верховний Суд не відступав від зазначених висновків Верховного Суду, викладених
у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 916/1324/22.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає про те, що
на даний час існує різна
суперечлива практика Верховного Суду при вирішенні питання щодо можливості забезпечення позову про
визнання недійсним договору про закупівлю шляхом встановлення сторонам такого
договору заборони виконувати договірні зобов`язання.
З огляду на існування різних правових позицій Верховного
Суду у питанні можливості забезпечення позову про визнання недійсним договору
про закупівлю шляхом встановлення сторонам такого договору заборони виконувати
договірні зобов`язання, враховуючи те, що колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду,
викладених у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 916/3414/23,
справа № 916/4954/23 підлягає
передачі на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.
Матеріал по темі: «Забезпечення
позову при визнанні правочину недійсним за яким таке майно відчужено»
Теги: ухвала про забезпечення позову, обеспечение
иска, забезпечення позову, определение суда про обеспечение иска, заява,
обмеження, арешт, заборона, відчуження, нерухоме майно, державна реєстрація,
ухвала суду, оскарження, обмеження прав, судовий захист, Адвокат Морозов
Немає коментарів:
Дописати коментар